Реалізм

«Коли вона сміється – сміються всі навколо. Кімната наповнюється золотом, блискітками і щастям. З обличь людей посмішка не сходить, а біля куточків очей утворюються маленькі промінчики, як у сонця. Тому що у неї сміх особливий, і всім стає краще від нього.

Коли сонце зникло у своїх справах, вони стояли перед будинком  — він був невеликим, на один поверх. Батьки сприймали його більше як велику літню кухню, ніж дійсно дачу, приїжджали тільки для грядок та городу.

«Очі не брешуть. Все клевета - слова, жести, дії, але тільки не очі.»

Мій кент мені долгів торчить даю бо знаю вернеться, а от як вернеться то вже інше питання… 

Одна посмішка може зав’язати дружбу.
Одне слово може закінчити війну.
Один погляд може врятувати стосунки.
Одна людина може змінити ваше життя.

тринадцятирічна Амелія втратила батьків, в результаті чого її життя стало нестерпним

Вона заплуталась та не розуміє чого хоче та що їй робити.

Чи зможе вона знайти свою ціль?Витримає психологічний тиск? Знайде себе заново?….

Будинки тихо гаснуть під покровом ночі. Останній час вони обіймають темряву через проблеми з електрикою. Часто в такі дні при свічках Мінхо думає про всяке. Про роботу, яка витрушує його як мішок, про несправедливість у світі за

вікном … І про Джісона.

Вже купу років Женя і Богдан друзі нерозлийвода. Але одного вечора Богдан цілується з Женею, ставлячи у ситуацію з питаннями без відповідей. А через 3 дні пропадає, залишаючи повідомлення з вибаченнями, забирає речі й прохає не турбувати його.

Чімін сумує. Просто жахливо сумує за Юнгі. Він не розуміє чому його дурне серце досі б’ється так сильно через того кому на Чіміна відверто кажучи все одно.