Хван Хьонджін

Я була звичайною дівчиною, поки моє життя не розбилось на друзки металу.

зима забрала весь холод, який був у їхніх серцях. А літо принесло багато тепла.
І може щастя. Історія кохання та про те, що доля може повернути так людей, що контролювати вони точно не взмозі.

Люди часто падають. Це неприємно, але не смертельно. Рани та забиті місця заживуть, а інцидент зникне з пам’яті найближчими днями.

День Народження Чонгук святкував на одинці, споглядаючи за вогнями вечірнього міста з пагорба. Коли він вже йшов додому, зустрів юнака, який трясся від холоду обабіч дороги.
Цей День Народження має всі шанси перетворитись з найгіршого в найкращий. 

Сьогодні ж навколо них панує напруга.

«Ми реально зустрілися в потрібному місці і в потрібний час…» - с легкою посмішкою тихо мовив Хьонджин, перебираючи волосся свого коханого, який ось-ось засне.

природою заклалося, що перевертні та гібриди стали частиною звичайного населення планети земля, тої, що з галактики молочний шлях. і як би противники не противились, закон та активісти стали на захист, бо як і все живе вони мали право на життя.

Коли вночі цілувався з братом найкращого друга та віджигав на танцполі, а на ранок нічого не пам’ятаєш, але вуха чомусь червоні…

Йому не так часто хочеться відсмоктати незнайомцям із сигаретою, але іноді все ж таки хочеться.

Любов не є протизаконною лише тоді, коли це не стосується дітей.