Хван Хьонджін

— Приходьте до храму, — мляво усміхаючись, троє дітей роздають листівки перехожим.

Що спершу приходить у вашу голову, коли чуєте слово «безсоння»? Постійні рухи в ліжку чи якийсь мʼятний чай, який «допомагає», за словами бабусі?

взагалі, хьонджин не знає, чи то його робота, але він старанно обводить крейдою силует розмазаного на асфальті тіла і фотографує провсяк.

Брати Лі зовсім недавно переїхали з міста в селище під назвою Лінтрон, яке огороджене лісом і магією. Мінхо домовився з бабусею, що молодший брат не повинен дізнатися великий секрет їхньої родини. Фелікс особливий, але поки він цього не знає.

Їхній світ влаштований трохи по іншому ніж людський….

А літо пропахло цигарками, багаттям, і теплом карих очей навпроти.

Це будуть окремі історії ситуації з Хьонджіном та Т/і. Вони пов’язані між собою але не описані події між цими ситуаціями ,точно вони взаємодіють більше ,але описане лише це . Тут буде історія від дружби та далі буде поступово розкриватись їхні почуття . Сподіваюсь вам сподобається.

Для кожного близкість особлива по-своєму, але чи може людина, відчувши вуста протилежної, не бажати насолоджуватись ними ще раз? Що станеться, якщо це відбудеться? А що, якщо перейти межу? Проте це ніщо, коли це невзаємно.

 Мінхо точно не знав що може лежати ось так, подібно до глиняної ляльки в руках умілого скульптора, який штрих за штрихом викреслює нові грані фігури і його скульптором був Хан який викреслював нові грані його розуму і свідомості.

Він намагається розстібнути ремінь, але Чанбін перехоплює його за зап’ястя та нахиляється, щоб прошепотіти:
- Пригальмуй.