Хан Джісон (Han)

Я була звичайною дівчиною, поки моє життя не розбилось на друзки металу.

- Тоді скажи, що ти мене любиш. Знову. Як тоді,- сказав Лі, спираючись ліктями об коліна та нахиляючись корпусом до хлопця. Пальці в замку. Погляд сповнений ніжністю. Дивно.
- Люблю...

- Хьон, прошу покохай мене

Той хто чекає на кохання, той неодмінно його знайде. Принаймні, так говорить закон долі. Ми власники своєї історії та свого щастя. Ми власники своєї книги під назвою "життя".

Його світ руйнується трьома словами, що йдуть за фразою «Я хочу тобі дещо сказати»...

День Народження Чонгук святкував на одинці, споглядаючи за вогнями вечірнього міста з пагорба. Коли він вже йшов додому, зустрів юнака, який трясся від холоду обабіч дороги.
Цей День Народження має всі шанси перетворитись з найгіршого в найкращий. 

Джисон ніколи не любив холод, а разом з тим і грім. Але одного разу саме ці двоє допомогли двом душам знову зустрітися.

Джісон протягом декількох місяців успішно ховається від зайвих поглядів, продовжуючи розмальовувати дивними смужками фарб фасад старшої школи. Але чи зможе таке заняття лишитися без належного покарання?

– Що… відбувається? Чому метелики змінили свій колір? - Мінхо підійшов впритул до незнайомця, заглядаючи тому прямо в очі. – І чому частина твого волосся посиніла?

Джісон ув’язнений у будинку, з якого не має виходу. Він під пильним наглядом двох псів «церберів», які звуться його батьками. 

 Однак, чи зможе Хан вибратися?