Повсякдення

Я працюю по контракту. Дитячим екзорцистом. Принаймні, це прибутковіше, ніж вести парафію десь у селі і кожного разу замість сповідей вислуховувати чергові «таємниці лондонського передмістя». На роботу, в принципі, не скаржуся: на знеболювальне і снодійне вистачає.

з ароматом кави , яка заходить в самі ніздрі , а на язику гіркота , Техьон створює нові життя .

З Чіміном у них не склалися відносини якось майже відразу. У Чіміна більше масок чим Чонгук може порахувати і довіряти Чіміну це як довіряти пустоті. Чонгук не розуміє хто такий Чімін, Чонгук не знає хто перед ним стоїть і Чонгук не зможе старшого зауважати уже напевно ніколи.
 

Ґріммджов знає, що див не буває, навіть якщо за вікном вже випав перший сніг. Його музику ніхто не похвалить і в кінці вечора йому заплатять рівно стільки, щоб він дожив до завтра. Але Ґріммджов продовжує грати

Київ, 2018. 

Сіра буденність, куріння, біль, безсоння. Одним словом – студенство. 

Коли твій хлопець захворів, і ти не можеш залишити його самого.

Події відбуваються у сеттингу 80’х років минулого століття. Двоє напарників прямують додому після чергового завдання, проте подальші події розгортаються зовсім не за планом.

Бажаю приємного читання <3

Є щось у цій останній шкільній поїздці таке, що змушує Коджіро стати по-дурному сентиментальним. Щось у цих м’яких сутінках за вікном порожнього автобуса, які змушують обличчя Каору по-аристократичному сяяти. Вони абсолютно точно не сумували одне за одним.

Я кладу голову їй на плече, вона перебирає мої коси. Хочеться назавжди залишитися у цьому дні, коли вона ще має змогу це робити. Хочеться сидіти так все життя. Вітер задуває під куртку, хоча весна в розповні.