Like a Ballast
- Забороняю перекладати роботу російською
- Забороняю розміщувати роботу на рос.ресурсах
Коли Реґулус усвідомлює, що не хоче йти шляхом, котрий проторувала для нього матір, то намагається шукати підтримки у свого брата.
Події, описані у фанфіку, не узгоджені з подіями канону.
Увага! На сайті заборонена романтизація, нормалізація та видавання за щось правильне й бажане таких явищ як насилля (фізичне, сексуальне та психоемоційне), відсутність прямої згоди на секс та навколосексуальні практики, педофілія, зоофілія та знущання над тваринами, а також різні прояви ненависті та нетерпимості, як-от гомофобія, расизм, сексизм тощо. Персонажі, котрі беруть участь у сценах сексуального характеру, мають досягти віку сексуальної згоди (16 років), а краще — повноліття (18 років). Роботи, котрі порушують правила сайту, будуть видалені із зазначенням причин.
Коли Реґулус усвідомлює, що не хоче йти шляхом, котрий проторувала для нього матір, то намагається шукати підтримки у свого брата.
У світі, де не один, а два Захисники, Гаррет і Маріан Гоук, є нерозривними близнюками, які завжди стоять пліч-о-опліч. Вони опора одне для одного, але водночас і прокляття, адже кожен вибір має подвійний вплив на долю.
Доктор завжди вважав людей примітивними, жалюгідними та непотрібними йому, з цією купою емоцій та сентиментів. Він був упевнений, що самому йому буде краще. Ніхто не вартий уваги, окрім хіба що його роботів. Але чому ж тоді він розмовляє з цим дурнуватим каменем, уявляючи, що це Стоун?
Дії відбуваються у Карпатах.
Вей Ву Сянь веде активний спосіб життя, проте не дуже з корисними звичками. Йому вже 22, а отже час шукати роботу, і покинути дім тітки, проте він провалює і цю місію.
Собі улюбленій
Аластор і Люцифер випадково залишаються самі у готелі на одному ліжку. Що ж далі буде?...
Присвячую собі!! Адже я не знайшла ні одного фанфіку українською по цим двом(´;ω;`)
Стоун завжди захоплювався доктором. Що б той не робив, кожна його справа, кожна нова схема чи винахід завжди були бездоганними. Як і сам Роботнік, на думку агента. Він не знає точно, коли це захоплення перетворилося на щось більше..
Руденко зізнався Чупураського в почуттях і Остап впевнений, що той хворий на голову. Як виявилось, не метафорично...
присвячую поціновувачам українського фентезі та особливо фанатам Наталії Матолінець
Як виглядає львівська спільнота чаклунів очима мрійливого хлопця-студента? Хто і як запам'ятався юному алхіміку? Про це і "Акварелі нашого міста" адже кожен з нас має свій колір, запах та характерну рису.
Дивному і прекрасному…
- Ви не можете зі мною говорити, чи не так?
- Можу... - шепоче тихий голос із пітьми. Він був такий тихий, і хрипів, наче от-от зірветься. - А до чого тоді ці всі записки?
Тим дням і рокам, коли все було добре, і коли я писала цей фанфік.
Все в Моріарах притягує і відштовхує водночас: їх зовнішність, голос, навіть запах і хода. Директор тільки відштовхує, відверто кажучи: звичайний собі буркотун та мозкожер, без жодної нотки аристократизму в дупі, та й тільки.