Фіклет

Іноді.
Лише іноді.
Я прокидаюсь серед ночі.
І в ці довгі, місячні і одинокі ночі.
Я відчуваю запах морського бризу.
Мені подобається думати.
Що це ти приходиш
до мене.

Елайджа з самого початку не хотів, щоб усе було так. Одначе доля не залишала йому иншого вибору. Він кохав, його — ніколи.

Написано на Осінній фікрайтерський з’їзд 2023

Джим нудився — поки одного дня в його житті не з’явився професор Голмс

Університетський ав на Осінній фікрайтерський з’їзд 2023

Я кладу голову їй на плече, вона перебирає мої коси. Хочеться назавжди залишитися у цьому дні, коли вона ще має змогу це робити. Хочеться сидіти так все життя. Вітер задуває під куртку, хоча весна в розповні.

Квітка з води ніколи не загориться. Квітка з води ніколи не згорить. Квітка не змінить форму, доки не закипить. Квітка не зламається, доки не стане крижаною.

Тієї ночі зорі світили особливо яскраво. Дівчина вийшла з води, ковзаючи в річковому мулі. Ноги ледве тримали – холод пробрав до кісток, тіло оніміло і ледь слухалось. Мокра одежа неприємно муляла тіло, білосніжна сорочка вимастилася багном і позеленіла від водоростей.

Трохи про те, що кожне каченя має бути прийнятим, незважаючи на те, хто і наскільки вважає його бридким. У такому суспільстві бажаю жити я, де кожен птах повинен мати любов у серці, берег й брата.

Невеликий вірш про кохання двох жінок. 

Моріарті завжди був холодним

Того вечора вони повертаються до квартири Фен Сіня, і Му Цін навіть не встигає зняти пальто чи взуття, коли Фен Сінь тягне його за руку, щоб він пішов за ним на кухню. Фен Сінь високий, але йому доводиться ставати навшпиньки, щоб відкрити одну з вищих шаф і витягнути щось із полиці…