авторка шкодує про все

— коли лікар сказав тобі, що твоя собака хвора невиліковно і буде лише страждати, що ти зробила? - вона вгризається в мене поглядом, я знаю до чого вона веде. ми обидві знаємо.
— я її приспала. — коротко і стримано, не дам їй насолоди знайти за що зачепитися.

Я кладу голову їй на плече, вона перебирає мої коси. Хочеться назавжди залишитися у цьому дні, коли вона ще має змогу це робити. Хочеться сидіти так все життя. Вітер задуває під куртку, хоча весна в розповні.