Відкритий фінал

Гавриїл тисячі років блукав по землі та ким тільки не був та що тільки не робив, аж тут йому стало нудно і він вирішив приділити себе мистецтву й затриматись трохи у Парижі.

Наскільки людина насправді залежна від природи?

―  Можна?

Андріана увійшла до кабінету не дочекавшись відповіді. Зрештою, вона ж і не стукала перед тим, як привідкрити двері та запитати. І на прийом принципово не записувалась. Ян підвів очі та відклав ручку.

―  Звісно. Тобі можна все.

Мить коли межа між вигадкою та реальністю стерлась.

Пейрінг Дабі/Яструб (не змогла написати в пейрінгах)

«і поезіями, розлитими по горлі

я кохатиму тебе довіку,

так наче думки мої хворі

знову змушують збиватися з ліку.»

Коли Бакі вперше говорить ті самі три слова Тоні, той тікає від нього на інший кінець світу.

І можливо все було б зіпсовано, якби не своєчасне втручання Пеппер Патс та Джеймса Роудса.

Не дуже щасливий кінець… Чи, може, це він і є? Залежно від того, що робить вас щасливим, чи не правда?

він тремтячими руками підносить цигарку другу до рота, даючи нормально затягнутися. його губи насилу торкаються пальців і в цей момент стас готовий присягтись, що ось ось заплаче. їх знову окутав дим і, чорт, як же йому хотілось його поцілувати.

Все закінчилося. Смерть Небожителів переможені. Тепер потрібно рухатися далі…