0+

Марії вже двадцять вісім.  Її життя схоже на повторюваний сон, який зранку і не згадати.

Серед стерильних стін, де тиша звучить голосніше за слова, зустрічаються двоє: юнак, який боїться заснути, і чоловік, який навчився ховати біль у посмішці.

Сенку Ішіґамі дуже добре приховував від багатьох, що він — Людина-павук. Допоки одного дня про це не дізналася його краш.

М’яке сонячне світло дарувало спокій. Спокій серед буремного життя. 

Що, якщо? … Пітер і Стрендж поговорили до того як застосовувати заклинання?

Мітсукі пише чергову пісню, що змушує її зануритися знову у погані звички та знехтувати всім навколо, навіть собою. Айя ж хоче змусити її зробити перерву.

від автора/-ки:

я написав/-ла це за одну ніч, і, думаю, це видно.

Ця ніч обіцяла бути іншою. Адже ночі створені для того, аби сказати те, що ми не наважимося сказати вранці. Сьогодні Сатору перевірить це на собі.

 І тоді Мегатрон усвідомив, що перед ним не спогад Оріона Пакса та Д-16. Це був Оптимус Прайм і Мегатрон, сплутані разом на даху, ніби вони були друзями. Або навіть більше ніж друзями. Він тихо пирхнув. Як ніби таке ще можливо після всього, що сталося. Мрія.

Вони втратили брата, друга, найближчу істоту і він не заперечує, що це було жахливо. Та вони не втратили єдине, що змушувало їх рухатися всі ці роки.

Достатньо гучні та неквапливі кроки заполонили квартиру. Босі ступи вальсували по паркету, просуваючись до знайомої кімнати. Вікно там виходило на схід. В місячні, особливо яскраві ночі в кімнаті бувало так само ясно, як у день.