…
А що, якщо Певенсі гралися не в саду, а на вулиці? А що якщо вони ховалися не шафі, а в ТАРДІС?
Люсі поверталася зі школи. Хлопці. ТАРДІС. Планета квітів. Містер Тум Тум. Страх перед Чарівницею. Вдома не вірять.
Едмунд. З розповідей сестри. Стало цікаво. Планета стімпанку. Містер Боб Ер.
В ТАРДІС потрапляють всі. На холодну планету. Сюзен пропонує повертатися. Але не виходить, ТАРДІС не летить. Сюди їх привели думки Люсі і Едмунда.
Люсі неспішно йшла додому. Уроки в старших закінчуються ще не скоро, а залишитися вдома наодинці з Едмундом вона не хотіла. Брат повадився дражнити її, і це було неприємно. Хоча в присутності старших він на це вже не наважувався. Тож Люсі вже роздумувала над тим, щоб купити собі морозива, коли її увагу привернув сміх. ВОна обернулася і тихо зітхнула. Слідом за нею, на відстані метрів ста йшла зграйка дівчаток. Очолювала її ніхто інший, як Альберта Вотер, ще одна людина, яка любила дражнити, а часом і штурхнути молодшу Певенсі. І якщо в школі, при вчителях і страших учнях ще можна було бути спокійним, то тепер це вже становило небезпеку. Люсі швидко озирнулася в пошуках сховку. Неподалік був провулок, і дівчинка шмигнула туди. Щоправда Люсі швидко зрозуміла свою помилку: провулок добре проглядався з вулиці до того ж ще й закінчувався тупіком. Але дівочі голоса звучали все ближче, тож Люсі сховалася за єдиним тут предметом - старою телефонною будкою. Вона сильно притиснулася з дверей будки, бажаючи стати максимально непомітною. Аж раптом двері прочинилися, і не встигла Люсі і скрикнути, як опинилася всередині. Двері неначе самі захлопнулися і запанувала тиша. Дівчинка підвелася, обтрушуючись, і прислухалася. Неначе тихо.
- Щоб додати коментар, увійдіть або зареєструйтесь