Пітер Паркер

Кафе "Тепло Небес" було відомим своєю запашною і магічною кавою, неймовірно затишною атмосферою і власницею кафе, місс Тсуна, як вона просе всіх себе звати.

Хто ж завіта до неї на каву?

Коли тебе вбиває ракетою і ти хороша людина - ти попадаєш в рай. А тим хто ігнорував повітряні тривоги і помер через свою недбалість, боженька дає другий шанс і відправляє в інший світ. Щоб там людина виправляла свої помилки минулого, майбутього, та й не тільки свої.

– Окей, Мері Поппінс, я бачу, що ми не домовимося. Наврядчи цей престижний дитячий будинок можна задобрити грошима. Тоді передайте Пітеру, що я заберу його звідси. Мей скучила і чекає вдома.

University!AU, в якому Пітер Паркер закохується у свого викладача, поки його нові друзі зберігають таємниці страшного минулого

Коли вони з Пітером застрягли в космосі, шоковані, побиті, з терпкою поразкою на вустах, Тоні готовий був рознести весь корабель. Перші дні він так і робив: ходив за хлопчиськом по кораблю, копався в двигунах, намагаючись змусити пошкоджений механізм працювати, і дорікав.

Знайомий червоно-синій костюм відчувався на дотик, як щось фантомне і чужорідне. Старк якомога сильніше стис тканину, але вона не щезла, попри його сподівання.

— Це не те, про що ти подумав, — Пітер гарячково намагався щось вигадати. — Це не мій костюм!

- Мені шкода, Пітере, - хриплий голос видавав слабкість. Однак Паркер знав, що Старк давно розгубив людські почуття. – Твій дім тепер зі мною, розумієш? Немає більше ні Мей, ні друзів, тільки я. І все.

– Я лише хочу сказати, може, він хороший варіант, Тоні? Ти не можеш підпустити когось схожого на Стіва, aле той хлопець повна протилежність.Просто спробуй.
Тоні задивився на хлопця, якого вони обговорювали. Кучері, великі очі, запах альфи і величезна невпевненість.

– Ви ховаєтеся тут, як боягуз. Ви маєте ресурси, щоб врятувати тисячі людей, але ви обрали сидіти серед пилюки у закинутій Вежі й жалітися на життя, доки люди помирають.

- Тобі б було дуже гарно з косичками, Джим!
*
-Бачу, ти підстригся?