(не)справжнє кохання
- Забороняю перекладати роботу російською
- Забороняю розміщувати роботу на рос.ресурсах
«ми завжди шукатимемо партнерів, схожих на наших батьків, котрих так не вистачало».
У фанфіку згадуються смерті, котрі відбулися задовго до подій, описаних у тексті.
Увага! На сайті заборонена романтизація, нормалізація та видавання за щось правильне й бажане таких явищ як насилля (фізичне, сексуальне та психоемоційне), відсутність прямої згоди на секс та навколосексуальні практики, педофілія, зоофілія та знущання над тваринами, а також різні прояви ненависті та нетерпимості, як-от гомофобія, расизм, сексизм тощо. Персонажі, котрі беруть участь у сценах сексуального характеру, мають досягти віку сексуальної згоди (16 років), а краще — повноліття (18 років). Роботи, котрі порушують правила сайту, будуть видалені із зазначенням причин.
«ми завжди шукатимемо партнерів, схожих на наших батьків, котрих так не вистачало».
Люди були прокляті на власному ґрунті, забуті небесним світом. Ходячі мерці, створіння з бездушними очима й гниючими тілами, підступно навалились на місто, перетворивши його на пекло.
Невеликий вірш про кохання двох жінок.
Про те, що саме відбувалося влітку 1899-го року між Албусом та Ґеллертом. І як склалися їхні долі після цього літа. Про наполегливі пошуки Реліквій смерті та власного щастя. Про те, що об’єднувало Албуса з Ґеллертом, а що навпаки - відштовхувало.
В індустріальному Місті панують порядки розділення районів, соціальних класів та правил Вищої Поліції. Ці люди можуть вбивати заради розваги, проваджувати диктатуру та суцільно контролювати жителів. Однак завжди є противага. Це Підпілля.
Сліпа бабуся в селищі часто розповідала нам з сусідськими дітьми, що ніч Кривавого місяця — це ніч, коли звичайні люди, всі без винятку, сидять вдома біля ікон, молячись дожити до ранку. Вважається, що в цей час, раз на десять років, нечисть влаштовує бенкет з людської крові.
Де я? Темно, я задихаюсь.
Шум. Обхват. Рух вгору. Кашель.
Під деревом висельників в королівстві Брехен і сталася зустріч
Присвячую цей фік чудовій @_ua_Detroit_
— Кріс…
— Що таке?
— Ти ж брав свідчення у настоятеля храму, так?
— Так, хоча з вигляду він більше схожий на бандита в сутані. Прогарчав, щоб я забирався й зачинив двері переді мною. А чого питаєш?
… він заніс руку з пером і зробив перший штрих, замислившись раптом, і вже впевненіше написав ім’я, яке завжди вимовляв тільки потайки. «Гаррі».
Букви зникли, вбираючись магією записника, і розквітли чорною ілюстрацією.