Згадки смертей

«ми завжди шукатимемо партнерів, схожих на наших батьків, котрих так не вистачало».

Люди були прокляті на власному ґрунті, забуті небесним світом. Ходячі мерці, створіння з бездушними очима й гниючими тілами, підступно навалились на місто, перетворивши його на пекло.

Невеликий вірш про кохання двох жінок. 

Про те, що саме відбувалося влітку 1899-го року між Албусом та Ґеллертом. І як склалися їхні долі після цього літа. Про наполегливі пошуки Реліквій смерті та власного щастя. Про те, що об’єднувало Албуса з Ґеллертом, а що навпаки - відштовхувало. 

В індустріальному Місті панують порядки розділення районів, соціальних класів та правил Вищої Поліції. Ці люди можуть вбивати заради розваги, проваджувати диктатуру та суцільно контролювати жителів. Однак завжди є противага. Це Підпілля. 

Сліпа бабуся в селищі часто розповідала нам з сусідськими дітьми, що ніч Кривавого місяця — це ніч, коли звичайні люди, всі без винятку, сидять вдома біля ікон, молячись дожити до ранку. Вважається, що в цей час, раз на десять років, нечисть влаштовує бенкет з людської крові.

Де я? Темно, я задихаюсь.

Шум. Обхват. Рух вгору. Кашель.

Під деревом висельників в королівстві Брехен і сталася зустріч

— Кріс…
— Що таке?
— Ти ж брав свідчення у настоятеля храму, так?
— Так, хоча з вигляду він більше схожий на бандита в сутані. Прогарчав, щоб я забирався й зачинив двері переді мною. А чого питаєш?

… він заніс руку з пером і зробив перший штрих, замислившись раптом, і вже впевненіше написав ім’я, яке завжди вимовляв тільки потайки. «Гаррі».

Букви зникли, вбираючись магією записника, і розквітли чорною ілюстрацією.