хедканони на світ Гаррі Поттера

Регулус ступив на кам’яний поріг маєтку Лестранжів, і двері перед ним важко зачинилися, залишивши зовнішній світ у далекій тиші. Дім був похмурий, наповнений моторошною величчю: старовинні портрети, магічні артефакти й тіні минулих поколінь вловлювали кожен його рух.

Сіріус увірвався до маленької кімнати, різко відчинивши двері. Запах пилу й дешевої їжі різонув йому в ніс. На столі валялися залишки якоїсь страви, а поруч — порваний газетний листок із фотографією Джеймса й Лілі. Його серце спалахнуло гнівом.

— Як мене це вже достало! — холодно промовив Сіріус, стискаючи волосся у кулак.

— Ну і от потім Северус як почне мене матом поливати, я аж у шоці був, що він таке знає! — Сіріус перекидав волосся через плече, його обличчя сяяло від сміху. — Уявляєш, здавалося, він зараз вибухне!

Четверо хлопців сиділи у вітальні Грифіндора, занурені у сутінкове світло, яке проникало крізь вузькі вікна башти. Їхні погляди були прикуті до пергаменту – карти, створеної ними.

Сіріус зручно вмостився в кріслі, закинувши ногу на ногу. В руках він вертів келих із якимось напоєм, але, здається, зовсім не збирався пити. Його погляд був спрямований кудись убік, проте, почувши голос Андромеди, він одразу повернувся до неї.