Age Down

— Приходьте до храму, — мляво усміхаючись, троє дітей роздають листівки перехожим.

– Що… відбувається? Чому метелики змінили свій колір? - Мінхо підійшов впритул до незнайомця, заглядаючи тому прямо в очі. – І чому частина твого волосся посиніла?

– Я лише хочу сказати, може, він хороший варіант, Тоні? Ти не можеш підпустити когось схожого на Стіва, aле той хлопець повна протилежність.Просто спробуй.
Тоні задивився на хлопця, якого вони обговорювали. Кучері, великі очі, запах альфи і величезна невпевненість.

Пенсі проживає своє життя по правилах цього світу, намагається поводитись так я від неї очікують, зустрічатись з ким оберуть інші, навіть якщо не має жодних почуттів до обранця. Але два останніх роки Гоґвортсу руйнують купу упереджень та правил, що нав’язували їй з дитинства.

— Ви два придурки, — констатувала Хан Суйон, вислухавши плян Докчі. Про всяк випадок, вона на крок відійшла від Джунхьока. Ну, просто з міркувань безпеки.

Пітерів зойк змусив Тоні здивовано відсахнутися. Паркер вирвав руку, залишивши на долоні хлопця кілька крапель крові.
– Покажи руку, – попросив Старк оманливо спокійним тоном і потягнувся до дрижачої долоні. – Це справа рук Амбридж?

Джекі Чана було непросто чимось здивувати. Проте звичайний лист з рожевого паперу, отриманий у день Святого Валентина, чомусь вивів його з рівноваги. 

Хлопець настільки загорівся бажанням довести, що омеги теж здатні бути сильними, що займався таємно від батьків, ховаючи свої м’язи під оверсайз толстовками. Та ось він повнолітній, йому двадцять.

– Як справи? – Тоні склав руки перед собою і спробував зазирнути Пітеру в очі.
– Якщо ти теж вирішив з мене познущатися, то вигадай щось нове, – тихо відповів Паркер. – Підсідати до мене і кликати на побачення, щоб відмутузити на парковці, було в тренді півроку тому.

- Ти маєш піти, Тоні. Круто, що ти мене не забув, але все змінилося. Нед і Мішель були зі мною, і я ледь не втратив глузд. Якщо це будеш ти, я… Я не можу тебе поховати, - жалюгідно попросив Паркер, відступаючи назад.