Точка зору всезнаючого читача | Jeonjijeog dogja sijeom || ав. Sing-Shon (ран. 2018)

Кім Докча, Шін Юсон та Лі Хьонсон святкують на самоті. Чи вистачить імовірности на те, щоб звести їх в одну площину до того, як прийде час загадувати бажання?

— Ви два придурки, — констатувала Хан Суйон, вислухавши плян Докчі. Про всяк випадок, вона на крок відійшла від Джунхьока. Ну, просто з міркувань безпеки.

Тут лежить Кім Докча, який хоч і не був Сплячим Красенем, але усе ж отримав достобіса поцілунків до своєї смерти. Він був гівнюком, тож можете за ним не плакати.

Ю Джунхьок справді повірив у те, що він самотній у цьому світі, Дін Вінчестер — навпаки, втратив віру у те, що цей світ взагалі можливо урятувати. Дві подібні історії десь у різних світах, але зі схожим виходом

Восьмий день #горнісерпень, ключ «добровільне підкорення»

Докча сповна користується своїм знанням канону – щоб знайти компаньйона, передбачати його дії, а ще – заробляти більше монет. Тільки от Чонх’юк не може відпустити свого партнера на виконання прихованого сценарію наодинці.

Перед Смертю, я не шкодую про всі прийняті мною рішення. Я бачу в них правду і сподівання. Все було зроблено заради чогось. Заради майбутнього.

А потім неділя, на щастя, закінчувалася, і Кім Докча ловив один із перших потягів, щоб шість днів поспіль не думати про порожнє місце у його житті. Бо якщо почати думати, то порожнім місцем виявлявся він сам.