Перед Смертю, я не шкодую про всі прийняті мною рішення. Я бачу в них правду і сподівання. Все було зроблено заради чогось. Заради майбутнього.
Я знаю, що буде момент, коли я побачу щось більше за мене, за нас всіх і… Я радий що це буде останнім в моєму “житті”.
***
Як добре те, що смерті не боюсь я,
як добре те, що бачу в ній подію,
екстаз що випливає в кульмінацію життя
і забирає всі мої прийдешні сподівання.
Все горе й біль що мав відчути я
і вбити все це вмісті в ґрунт.
Я вірю в те, що я не буду мертвим,
лиш поки сподівання при мені.
Я знаю те, що я не буду мертвим…
Що я не буду вічно у пітьмі.
Я не боюсь її,
Смерть я не вперше бачу.
Приходь сама і особисто забирай.
Зривай і йди.
Йди далі нас косити.
А я піддамсь
Піддамсь, тому настрою,
що нас окутує.
Збирай усіх разом і залишай.
***
— Ти розумієш, що нас підтримує не Бог, а віра в нього, віра в те, що ми не вмремо, а зможемо жити десь далі. Ні, не так, віра в те, що ми зможемо побачити людей, яких любимо. Наше життя нічого не значить без цього.
— Ти нівелюєш зараз власні досягнення.
— Я кажу правду.
