Розставання та примирення

Він намагається розстібнути ремінь, але Чанбін перехоплює його за зап’ястя та нахиляється, щоб прошепотіти:
- Пригальмуй.

Колись Асумі вірила у долю. «Усе, що з нами відбувається - не випадково» - любила повторювати мати. До двадцяти чотирьох років це забулося, казки про кохання і вічне щастя залишилися лише на сторінках книг. Але навіть банальна помилка співробітника аеропорту може змінити звичний світ.

Вони зустрілись геть не вчасно. Така любов не мала й шансу на довге життя. 

Пройшло три роки з моменту покращення його стану, повернення до звичайного життя і навчання, і коли він вже закінчував бакалаврат, раптом йому знову почали снитися ці сни.

Усупереч взаємному коханню, вони розійшлися друзями. Вірили, що так буде краще. Але навіть через роки не забули, поки життя не зіштовхнуло їх знову…

- Ти маєш піти, Тоні. Круто, що ти мене не забув, але все змінилося. Нед і Мішель були зі мною, і я ледь не втратив глузд. Якщо це будеш ти, я… Я не можу тебе поховати, - жалюгідно попросив Паркер, відступаючи назад.

Тоні гамселив двері кулаками, імпульсивно, змучено, з такою ненавистю до самого себе, що темніло перед очима. Тоні був наче відкрита книга. Пітер знав його, як себе самого. Тільки зрадника в ньому раніше чомусь не помічав.