— Приходьте до храму, — мляво усміхаючись, троє дітей роздають листівки перехожим.
Один з них, худорлявий хлоп’я, втулив волошковими руками аркуш Йонджуну. В нестриженій черні волосся дрібні косички плутаються з травинками та фенєчками. В його довгих віях грузне велика втома. Чи жах? Знайоме обличчя. В руці не вистачає кинжалу. І фіолетової крові. Як уві сні Чхве. Де його вбили.
Дах церкви буде разгорятися все сильніше. Чорний дим, подібно велетенському волохатому звірю, забурлить над ним. Відображення полум’я розфарбує автомобіль поряд у кольори заходу сонця.
На переїзді блимає червоними очима світлофор. Опускається шлагбаум, хоча машин поблизу не видно. Йонджун балансує на вже не білій дорожній розмітці. Капці балансують на худих ступнях. Лівою ногою шльоп. Правою ногою. Хлопець зупинився, щоб поправити тильною стороною долоні шляпу.
Вечір із шостого на сьоме липня традиційно вважається святом для молоді, коли розквітають папороті й серця, запалюються багаття й губи, плавають вінки й мавки. Вечір ворожінь, потойбічного і божевілля.
