Чхве Субін

— Приходьте до храму, — мляво усміхаючись, троє дітей роздають листівки перехожим.

Субін вимушений повернутися до рідного міста через непередбачувані обставини.

Але неочікувана зустріч із давно втраченим найкращим другом дитинства міняє все.

— Невірно ревнувати близьку і таку кохану людину до друзів, адже не повинно так бути. Це вже подібно до залежних стосунків, і вважати можливим такого Бомґю зроду не прагнув.

ПЕРЕД ПРОЧИТАННЯМ: Хоч фф і написаний за фандомом TXT, але імен і дрібниць, що можуть вказати на особи героїв, використано не було. Тож у вас є можливість підставити під образи будь-яку з ваших улюблених пар.)

Вони дружили так давно, що здавалися один одному братами. Та після однієї ночі їхні спільні друзі почали помічати щось дивне.

Йонджун обожнював дотики Субіна. Коли той ніжно лоскотав тонку шкіру, залишав на ній вологі сліди від губ і обпікав гарячим диханням. Йонджун любив дивитися як Субін кусав губи, посміхався хитро і злегка відкривав рота, гаряче рухаючись і наповнюючи кімнату пристрастю.

- Чш… Любий, ми домовилися, що ти будеш вести себе тихо, так? - хмикнув Бін, але тихіше додав: - Та мені лестить, що тобі аж так подобається. 

Субін просто зайшов до кафе, а знайшов кохання…

– Йонджун не сказав нічого особливого, тільки він просто пронизливо глянув на сніданку, і здавалося, що все.

Їм завжди не вистачало лише однієї фрази, ймовірно одного з них це могло б врятувати від ковтання власної крові