Довіра

Новий день зустрів його поцілунком з вогким узбіччям. Прохолодне осіннє повітря з присмаком дощу неприємно прилипало до легень поки голова гуділа, наче рій диких бджіл. Леонід, як не силився, не міг згадати, що сталось з ним минулого вечора.

Сім’я Мародерів, як славнозвісна команда кока-кола – й дня без прикола не протягнуть. Не встигли оговтатися після війни, як хлопці знову в якусь сраку залізли!! І не самі ж, а з допомогою до хріна лисого шановного Албуса Дамблдора.

Уявімо, що Оуен Ларс обирає слова для розмови, Бреха Органа перехоплює на себе ініціативу виховання дитини, а Обі Ван Кенобі має останню згадку про Сатін- її сережки. Це часи дитинства Люка і Леї, які опинилися в зовсім інших від канону родинах. 

— Бартімеусе! — урочисто вигукнув Натаніель, краєм ока поглядаючи на ворогів. — Досить на сьогодні панькання. Використаймо тепер справжню силу! Час закінчити цю недолугу битву нашим найсильнішим закляттям…

Обі-Ван отримує поранення під час місії, і Енакін допомагає йому пройти через період реабілітації.

— А ти що думаєш: така от принцеса і такий найманець, ми-..

— Ні! — різко лунає відповідь, і Люк розгублено відводить очі, коли їх погляди зіштовхуються. Хан лише посміхається, повертаючись до керування «Сокола».

- Ні.

- Чюя.

- Я сказав ні.

- Благаю тебе..

- Я сказав ні, дідька лисого. Я не збираюсь, чорт забирай, стріляти в тебе, Дадзай.

Або: Дадзай просить Чюю зробити те, що він не може зробити. 

— А-Ян, твої балачки одного дня точно зведуть всіх нас в могилу!

— Ха-ха, Му Цін, якби все справді було так погано, то ми загинули б ще вісімсот років тому, ха-ха!

— О, Небеса! Я так більше не можу! Ваше Високосте, скажи їй щось! Хай замовкне!

Левко жив на самоті далеко в горах, але Рута його й там знайшла.

  Джісон любить фільми жахів, музику, котиків і грози, а ще він тільки-но переїхав до нової квартири. Котики Мінхо, буває, влаштовують собі втечі від господаря.