– Так, це все я, – прошепотіла вона і поцілувала його руки. – Віддай мені свої гріхи. Хай це буду я…
Світанок зайнявся десь над Босфором. Але вони цього не бачили. Холодне повітря почало прогріватися ласкавим сонцем. Ніч закінчилася, побігла геть і понесла із собою звістку про загиблого пашу, великого стратега і сина рибака Ібрагіма.
– Сулеймане, – Гюррем тихо вступила в покої. Без запрошення, без дозволу, без зайвих слів. Темна ніч заглядала у вікна, зірки сяяли, прохолодне повітря заходило з балкона і кидало в дрижаки. Та це було зайве. Сулеймана і без того трусило.
