Те, що називають прокляттям або Оповідання однієї відьми

Велике місто виснажило головну героїню Агнесу: проблеми у стосунках, нещирі усмішки, старанно вичавлений сміх, сірі дні, що проходять в постійній суспільній метушні, швидкі шаблонні діалоги з батьками. Одні й ті самі обличчя, місця, слова - наче світ навколо завмер і нічого більше не відбудеться. Так пройшло літо Агнеси. За тиждень до початку навчального року, коли вбрання на урочисту лінійку вже було придбано, а на кожен підручник одягнута новенька обкладинка Агнеса розуміє що просто морально не готова до початку чергового «сірого кола» і їде до бабусі у невелике містечко Тенгорти, Івано-Франківської області. Там дівчина нарешті може вільно дихати, знаходить старих друзів, йде до школи і залюбки слухає міфічні оповідки бабусі про таємничі Карпати. Та чи дійсно ці історії є звичайними легендами? Можливо з могутніх гір за ними дійсно стежать чиїсь чорні очі, вона - нащадок роду древньої могутньої відьми, а ув’язнене в цьому світі зло от-от вибереться на волю. Що якщо байка має більше схожого з реальністю, ніж ми собі уявляємо?