Етнічне фентезі

Бай Чжу - Єгипетський принц. На престолі його батько правив один, так як матері не стало декілька років тому.

Холодна вода не врятує від спеки
І випити пам’ять душа не дає
І очі твої то моя небезпека
І ті ж самі очі то щастя моє

Він знав ці очі. О, він чудово знав ці блакитні очі. І надіявся, що більше ніколи їх не побачить. І все ж сподівався побачити?

Велике місто виснажило головну героїню Агнесу: проблеми у стосунках, нещирі усмішки, старанно вичавлений сміх, сірі дні, що проходять в постійній суспільній метушні, швидкі шаблонні діалоги з батьками.

Минали дні. Життя в селищі та в лісі йшло своїм обертом. Любов між Лукашем та мавкою продовжувала цвісти ніби весняна квітка. Поки одним днем дівчина не вирішила що не музикою единою живуть їх почуття.

Роками Павло чув легенду про руту, казали, мов оберігає її нечисть, ту золоту квітку. Кістьми полягти чи ризукнути наблизитися до квітки лиш питання часу. Але душа козача не знала, що його чекає.

Водяник не може замерзнути, але без Перелесника йому дійсно холодно.

Мавки та ліс, кохання та смерть, ніжність та біль. Історія про двох мавок, які колись були людьми. Давно загублених у лісі, але, на щастя, одна з одною.

Укрреал фентезі. Юний чорт Мінхо вирішує розважатися у людському світі та зустріч із Чаном змінює його плани. 

“Жодне рогате парнокопитне мене не торкнеться своїми волохатими ручищами! Чи відправиться вслід за козлом балеарським!” — колись сказала я. Правду говорять, що не треба зарікатись.

«Демонів треба позбуватися, а ти саме він»