Кірія
Власна робота
Укррайт
16+
В процесі
Слеш
Міді
Запитуйте дозволу
  • Забороняю перекладати роботу російською
  • Забороняю розміщувати роботу на рос.ресурсах
Немає схованих позначок
ср, 05/07/2025 - 17:59
пт, 05/16/2025 - 00:53
211 хвилин, 26 секунд
1
1
Навіґація

Кіріан — не просто учень лікаря. Він нащадок родових відьом, істот, що не належать до людського світу повністю. Його зв’язок із духами та міфологічними істотами дозволяє йому бачити те, чого інші не можуть, і лікувати те, що не має ліків.

 

Разом із учителем він вирушає до Сторожова — селища на краю лісу, де хвороба косить дітей, а місцева вода наче пам’ятає старі прокляття. Серед учнів — Кес, син воєначальника, що бачить світ лише чорно-білим. Між Кіріаном і Кесом виникає складне, напружене почуття, яке росте, поки навколо згущуються тіні.

 

Кожна пригода — це нова зустріч із духами, легендами, проклятими місцями, забутими ритуалами. І водночас — це кроки Кіріана до прийняття своєї суті, своєї сили… і кохання, яке, можливо, прокляте з самого початку.

РОЗДІЛ I: "Тіні доріг"

Знову наснився дим. Чорний, густий, липкий — із нього визирали очі, зелені, як весняна трава після дощу. Дуже знайомі очі. Але коли простягнув до них руку — все зникло.

РОЗДІЛ ІI: "Перша тріщина"

Перший урок почався в тиші. Повітря було гіркуватим — пахло полином, старими бинтами й пилом.

 

Учитель стояв у центрі, розклавши перед собою кілька зразків.

 

РОЗДІЛ ІІІ: "Зачіпка”

Я дивився на джерело, де вода текла так тихо, що здавалося — вона застигла. Поверхня не відбивала місяця. Лише темрява. 

 

— Не підходимо, — промовив я. — Зараз — ні. Щось тут не так. 

 

РОЗДІЛ ІV: "Важливий охоронець”

Я перевірив пульс дитини ще раз. Шкіра залишалася гарячою, але дихання стало рівнішим. У тиші, яка повисла в кімнаті, навіть потріскування миски в моїх руках здавалося гучним.

 

Я відклав для матері потрібні настоянки та ще раз розповів, що та коли пити. Жінка кивнула.

РОЗДІЛ V: "Тиша, що приваблює"

— Наче дерева не дають нам пройти, — бурмотів Кес, пробираючись крізь гілля, — Може, це дух ліні.

 

— А може, це просто ти втомився через спеку, — кинув я, пригинаючись під гілкою. — І звинувачуєш бідні дерева.

 

Розділ VI. Кес

Я ще кілька хвилин стояв перед дверима, навіть коли Кіріан уже зайшов. Здавалося, тиша всередині його дому ввібрала в себе щось інше — не спокій, а напруження. Немов щось чекало. І я теж. 

 

Вперше за багато днів я відчув тривогу не за себе, не за брата. А за нього.

Розділ VII. “Темні води”

Після завершення обходу я хотів повернутися до джерела. Я ще не вияснив усього. Смак води досі залишав металевий присмак у роті, а сон — печаль, яку я не міг забути.

 

Та до млина я так і не дійшов.

 

— Кіріане, — гукнув знайомий голос.

    Вподобайка
    2
    Ставлення автора до критики