Поза розуміння пісків

Бай Чжу - Єгипетський принц. На престолі його батько правив один, так як матері не стало декілька років тому.

Парубок прокинувся в своїй кімнаті. Вона була простора. Ліжко було розташоване прямо посередині, коло стіни. Балдахін червоного кольору з позолоченими кінчиками прикривав його сплячий силует. Сонце вже встало і сліпило в очі з балкону. Коло ліжка зажди стояла таця з фруктами і в кімнаті посередині був  розкішний килим на якому босими ніжками витанцьовували його улюблені піддані -танцівниці. В кутку стояла вітрина з улюбленими цяцьками, прикрасами, лампами, камінцями, тим що заворожувало око. З самого ранку після того як хлопець вмився і перекусив його позвав до себе батько.

*В трон-залі*
Бай Чжу йшов по довгій доріжці від самого входу до трону короля.
-Так батьку, ви мене звали?
-Так, я чекаю наслідника, Бай Чжу.
-Так одразу? Ну доброго ранку на початок би. - хлопець не вперше чув ці слова і вони вже ніби сиділи каменем на грудях. Кожного дня можна було почути саме це, а не питання про самопочуття чи плани на день.
-Слухай майже кожного вечора ти звеш до себе танцівниць і вони виходять тільки під ранок. Коли вже в тебе буде дівчина, а не всі ці розваги?
-Час покаже.
-Ти постійно так кажеш. Може діло в статі? - король прискіпливо глянув на сина.
-Батьку та хай мене бог Ра милує. Я справді кохаю дівчат, чим частіше ти будеш мені про це казати тим більше зникає моя цікавість до них.
Все ж на свої 22 роки, молодий принц ще не був готовий до відносин, яке там подружжя та престол.

Повернувшись в свої покої принц виглянув з балкону.
-Може сходити на базар.. - йому хотілось відволіктись від всіх цих думок. Здавалось що він просто хоче втекти відьцієї теми, а може так і є. Розуміння відносин і того як кохати йому колись подарувала лише мати, та це не так довго продовжувалось щоб закарбувати це у своїй пам’яті. Єдине і головне що він пам’ятав з її слів про кохання це «Коли ти по справжньому кохаєш - дійсно готовий віддати все своє серце до останку»

Палац виглядав величезним. Балконом принца була лиш мала не помітна частина на третьому поверсі. Ззовні він був з старого і міцного каміння. З різним оздобленням кожна сторона виглядала просто чарівно.На вході завжди стояла стража і тільки після неї відкривався вид на двір де кропітливо працювали люди, а далі вхід в палац, який поділявся на частину для величної знаті і для рабів, слуг, підданих що в ньому теж виконували свою роль.
Бай Чжу одягнув темну накидку з капюшоном і вийшов до вулиць базару наповнених життям і роботою. Підходячи до деяких прилавків і запитуючи як товар продається і чи регулярні поставки продукту. Чи нема ніяких недостач.

Кая був крадієм. Два роки потому він прийшов до столиці із глибин пустелі, де по міфам містцевих, що не відходили далеко від міста, розкинувся райський оазис богів, але його так і ніхто не бачив. П1о тим самим слухам всі тамтешні люди вбивали кого завгодно хто наближався до Оазису. Може саме через ці міфи Каю не брали навіть на саму мізерну роботу, тому він вдався до крадіжок. Оселився він у хатині десь на околицях міста. Хатина була стара, мабуть тому із нею нічого не робили.Та дах над головою для нього вже було скарбом.
В той день він проходився по базару і легким махом руки скидував собі до сумки через плече товари неуважних торговців і так само швидко як з’являвся біля прилавку так і зникав у натовпі. В один момент він відчув якийсь погляд на собі і повернувшись побачив якогось дивного чоловіка за метрів 10 від нього що дивився прямо в обличчя Каї, той спочатку завмер, а потім ривком побіг до своєї бази через натовп, іноді зстрибуючи навіть до вікон другого поверху, щоб схопитися і перестрибнути живі затори. В один момент він зстрибнув у вікно власного будинку. Хоча це було більше схоже на гробницю, на стінах висіли прив’язані на рибацькі сіті прикраси, що могли б бути спокійно прикрасою в колекції самого фараона. Кая почав дуже нервово шукати щось, під час пошуків він викинув все що було у його сумці куди зміг і швидко запихнув у неї щось дуже близьке до традиційних танцювальних костюмів тут, він вкрав його не роздумуючи нащо йому це, але залишив бо костюм виглядав розкішно і може знадобився б колись. Він почув важкий стукіт до дерев’яних дверей.

Бай Чжу побіг за ним закликавши стражу спіймати крадія. Стража зупинилась ззовні, а Бай Чжу постукав в планах спочатку зайти до нього без будь яких намірів, мало що. Може ця людина краде, бо живе бідно. Бай Чжу постукав і йому відкрив двері синьо-окий хлопчина зросту трохи вище самого Бай Чжу.
-Доброго дня. Як поживаєш тут , хлопче?
-А ви хто?
-Я з палацу , мене послали обдивитись деякі будинки не в сильно доброму стані та я бачу.. - погляд Бай Чжу перейшов на багато недешевих речей, на яких була ніби мітка «крадене». - що ви живете на широку ногу)
-Та що ви , це лиш скромні подарунки родичів.
-Ну і що ж це за родичі? - вираз обличчя принца сам за себе казав, що він йому не довіряє.
Бай Чжу хлопнув в долоні два рази і зайшла пара мускулатурних стражів і стали за Бай Чжу. Сам ж він зняв капюшон і стало видно золоті і серебристі підвіски що прикрашали зачіску і ті самі єдині золотисті очі в який відображали світові піраміди і сонце, які були в єдиного наслідника, до цього повністю було видно його обличчя. Одразу зрозуміло хто зі знаті любив таке носити і кожен знав принца на обличчя та вподобання в стилі одягу.
-Принц?.. - шоковано спитав Кейя.
-Взяти його - двоє взяли його під руки і Бай Чжу наблизившись до його обличчя спитав ніби дивлячись в душу -Як тебе звати хлопче?