Фанфік, у котрому описуються персонажі, котрі не зраджують в стосунках.



Показано 1 - 10 зі 17



Що зараз навколо?

Він так боявся цього, але воно його наздогнало.

Він більше не побачить нічого. Ні усмішок, ні квітів, ні мистецтва – нічого.

І нікого.

Amor non est medicabĭlis herbis

Яким буває біль, що стирає людину в пилюку? 

Той, що від втрати найдорожчої людини. Він розриває зсередини, пробираючись у кожну клітину кожного органу. Змушує бажати дня власної смерті.

Присвята

І знову, і знову, моїй музі

Неперевершений дует

Приховані мітки

Йокогама знову у небезпеці, тому ОДА й Портова мафія вирішили знову згуртуватись задля власної мети. Чи вийде Ацуші та Акутаґаві порозумітись? Та чи вистачить в них сили, щоб протистояти хитрому ворогу?

Присвята

Присвячую усім, хто любить БСД, а також кунідзайчиків та інші пейринги, що є в цьому фанфіку)

чому зірки не світять?

^^як шквидко життя 16-ти літньої дівчинки зміниться? досить цікаве запитання ,чи не так?)

назажди і навік

жив я у гріху та у полоні темних вод,
ти прийшов і мене врятував

[іноді еш думав, що ейджі – янгол. не міг хтось смертний, побачивши його душу наскрізь, любити його ще більше. а ейджі міг]

Присвята

всім, кому не вистачає кантєнту по рибці-бананці

Я врятую тебе опівночі

«Вона може погубити тебе, але я не допущу цього. Щоб не сталося, я врятую тебе опівночі»

Вартова вежа і море трав

Приховані мітки

В світі де останній острівець людського існування від безумства відділяє лише тонка межа, де діти народжуються все рідше, а землі стають безплідні…Такий світ справді чекає неминуча загибель, чи все ще існує альтернатива?

Теґи

(Не) закінчена історія

Трагедії минулого щоночі переслідували її, а тіні вбитих товаришів непосильною ношею лягали на плечі. Зехрі довелося докласти надзвичайних зусиль, щоб збудувати для них з Яґмур нове життя в Бодрумі.

Присвята

Людині, яка завжди мене мотивує та за потреби може дати добрячого копняка під зад. Моїй найкращій подрузі Деніз♥

Нічний голод

Зоро холоне всередині – проте, чорт забирай, не ззовні, - та повертає голову, щоб побачити, куди дивиться Луффі, який, виявляється, почув його? Зоро ривком схрещує ноги та видавлює з себе сміх:

Муза

Там, де ступав Микола, спалахували пожежі бунтів. За ним тягнулася його ватага: музики та чорти, крадії та злодії, й Дарія — маленька панночка.