Осінь

Осінній дощ, загублена книга і випадкова зустріч у кав'ярні стають
 початком несподіваної романтичної історії. Від ніякових перших розмов
 - до тепла спільних вечорів, обмінів подарунками та щирих зізнань. 
Їхні "Мелодії серця" звучать для двох.

Десь збоку шуміла жовтнева злива. Прохолодний вітер відносив у далечінь запах тютюну і вишні. Гілберт любив осінь. Енн була її уособленням.

Ранок, холодний вітер неприємно лоскотав обличчя, але дівчина успішно ігнорувала це. Замість цього вона тихо сіла на дерев’яний стільчик на кухні.

Вечірнє сонце було єдиним, що освітлювало одну з квартир багатоповерхівки, в тому числі і двох людей, які сиділи на дивані, тулячись один до одного.

Десь на узбережжі Атлантики. Сьогодення. Анна заходить після роботи до бару і зовсім випадково зустрічає старого знайомого. Це просто невелике, атмосферне оповідання про мотоцикли, кохання, рок’н’рол, волю, осінь, ностальгію і затишок.

Новий день зустрів його поцілунком із вогким узбіччям. Прохолодне осіннє повітря з присмаком дощу неприємно прилипало до легень поки голова гуділа, наче рій диких бджіл. Леонід, як не силився, не міг згадати, що сталося з ним минулого вечора.

  Джісон любить фільми жахів, музику, котиків і грози, а ще він тільки-но переїхав до нової квартири. Котики Мінхо, буває, влаштовують собі втечі від господаря. 

Осінь. Дощ. Піаніно й дбайливий Мін Юнґі.