Осінь

Ранок, холодний вітер неприємно лоскотав обличчя, але дівчина успішно ігнорувала це. Замість цього вона тихо сіла на дерев’яний стільчик на кухні.

Вечірнє сонце було єдиним, що освітлювало одну з квартир багатоповерхівки, в тому числі і двох людей, які сиділи на дивані, тулячись один до одного.

Десь на узбережжі Атлантики. Сьогодення. Анна заходить після роботи до бару і зовсім випадково зустрічає старого знайомого. Це просто невелике, атмосферне оповідання про мотоцикли, кохання, рок’н’рол, волю, осінь, ностальгію і затишок.

Новий день зустрів його поцілунком із вогким узбіччям. Прохолодне осіннє повітря з присмаком дощу неприємно прилипало до легень поки голова гуділа, наче рій диких бджіл. Леонід, як не силився, не міг згадати, що сталося з ним минулого вечора.

  Джісон любить фільми жахів, музику, котиків і грози, а ще він тільки-но переїхав до нової квартири. Котики Мінхо, буває, влаштовують собі втечі від господаря. 

Осінь. Дощ. Піаніно й дбайливий Мін Юнґі.