Звуки дощу й піаніно

Мей дратувалась. Вона мала бути вдома вже дві години тому. Проте, не могла ж дівчина залишити того котика, якого перенесли за кілька хвилин до закриття клініки, без допомоги. Вона безмежно любила свою роботу, рятувати тварин і дарувати їм нове життя. Такі затримки не були рідкістю для неї, проте сьогодні було чимало важких клієнтів, які нічого не знають про ввічливість. Саме тому Мей хотіла якнайшвидше опинитися вдома.

Дівчина вийшла з метро й покрокувала осінніми вулицями. Майже відразу на небі спалахнула блискавка й почалась неймовірно сильна злива. Поки Мей добігла до дому й зайшла в під’їзд, вона промокла до нитки. На щастя ліфт приїхав швидко, й вже за хвилину дівчина була під дверима власної домівки.

Двері квартири тихо стукнули й Мей нарешті скинула свій рюкзак з плечей прямо на підлогу.
З глибини житла почулося шаркання тапочок й у коридорі з’явився він. Юнґі виглядав просто чудово навіть у своїх спортивних й домашній футболці.

— Привіт, — тихо привіталася дівчина.

— Й тобі привіт, сонце, — Мін підійшов до дружини й допоміг зняти мокре пальто, а потім ніжно поцілував.

— Як робота?

— Чудово, сьогодні була легка зміна. Окрім того, Кай уже вернувся з відпустки, а отже два наступні дні я повністю вільний, — Юнґі ніжно посміхнувся й поклав долоню на мокру маківку дружини, — йди у ванну й зігрійся, а я поки розігрію тобі вечерю.

— Ммм, гаразд, — Мей встала з диванчика й почимчикувала митись.

Тепла ванна допомогла досить швидко зігрітись, тому менш ніж за пів години, Мей уже зайшла на кухню. Юнґі усміхнувся коли побачив свою дружину в теплій піжамі з милими коалами. Він поставив на стіл свіжу вечерю й сів поруч.

— Дякую, це супер смачно, завжди дивуюсь як твоя лазанья виходить така смачна. Ти туди додавши якийсь секретний інгредієнт, чи що?

— Додаю.

— І навіть не скажеш який? — Мей відірвалась від їжі й глянула прямо очі Юнґі.

— Не скажу, це ж секрет.

— Мін Юнґі, я думала між нами не буває таємниць! Ану розказуй, інакше… інакше я залоскочу тебе до смерті.

— Ой, як страшно, звичайно я розповім вам все, міледі, а то померти від лоскоту якось сумно, — Юнґі витримав драматичну паузу, нахилився до вуха дівчини й прошепотів, — це називається любов, моє безмежна любов до тебе, сонце.

— Юнґі!

— Що?

— Ну, Юнґі…

— Що таке сонце… Я ж неймовірно тебе люблю.

Щоки Мей покрили ніжним рум’янцем, незважаючи на те що вони з Міном одружені майже два роки.

Дівчина швидко закінчила вечеряти, тому вже зовсім скоро пара влаштувалась на ліжку в обіймах один одного. Голова Мей лежала на грудях Юнґі, а Мін обіймав свою дружину обома руками й ніжно гладив її плече.

У кімнаті панувала майже понад темрява. Єдиним джерелом світла були свічки, які стояли на тумбочці поблизу ліжка. Разом зі звуками дощу, що долинами з вулиці це створювало ніжну осінню атмосферу затишку й тепла. Подружжя лежало в тиші й насолоджувалось одним з тих не багатьох вечорів, коли не потрібно щось робити, коли вони разом, коли ніхто не думає про роботу й життя які вони на ній рятують. Пара просто насолоджувалось теплом й присутністю один одного, а що ще потрібно?

Мей підняла погляд на піаніно, що стояло в кутку й усміхнулась власним думкам.

— Юн, зіграй щось? Я давно не чула як ти граєш.

— Як скажеш сонце, — лагідно відповів чоловік й рушив до інструменту.

Кімнату швидко заповнили ніжні звуки мелодії. Юнґі грав зі заплющеними очима, його пальці самі бігали по клавішах. В такі моменти Мін був неймовірно прекрасним, наче скульптура. Рівна спина, витончені пальці, які творять чудеса — просто витвір мистецтва.

Мей злізла з ліжка, сіла поруч з чоловіком й опустила свою голову на його плече. Юнґі тихо хмикнув, й закінчив грати першу мелодію. Ніжно й з неймовірною любов’ю поцілував дівчину в скроню, а потім взяв невеликі долоні дружини у свої й продовжив грати їхніми з’єднаними руками.

Звуки піаніно та стукіт дощу змішувалися у кімнаті й створювали неповторну, унікальну мелодію, мелодію їхнього вечора. Ту, яка належить тільки їм. Тільки Юнґі та Мей.

Згодом у кімнаті стало повністю темно й тихо, ніч повністю увійшла у свої права.
Під її покровом у ліжку спало двоє людей в міцних обіймах один одного.