Ян Чонін (I.N)

«ми завжди шукатимемо партнерів, схожих на наших батьків, котрих так не вистачало».

Вони два співаки, що набирають популярність. Їхні пісні постійно борються за місце у чарті, а фанати влаштовують цілі війни.Таблоїди пишуть гучні заголовки, які створюють нові плітки. Кого не запитай, усі скажуть:»Вони суперники!»

Однак це не зовсім так.

Для кожного близкість особлива по-своєму, але чи може людина, відчувши вуста протилежної, не бажати насолоджуватись ними ще раз? Що станеться, якщо це відбудеться? А що, якщо перейти межу? Проте це ніщо, коли це невзаємно.

 Мінхо точно не знав що може лежати ось так, подібно до глиняної ляльки в руках умілого скульптора, який штрих за штрихом викреслює нові грані фігури і його скульптором був Хан який викреслював нові грані його розуму і свідомості.

— Джисоне, перестань фліртувати, ти налякаєш бідного хлопчика — прошипів Чанбін на молодшого.

— Але я нічого не зробив! — крачав Джисон, виправдовуючись.

— Він мій сусід по кімнаті!

про невтішного, котрий малює свої серця на шпалерах; і фелікса, з ножами і зірковим ластовинням. 

Хлопець настільки загорівся бажанням довести, що омеги теж здатні бути сильними, що займався таємно від батьків, ховаючи свої м’язи під оверсайз толстовками. Та ось він повнолітній, йому двадцять.

Його серце тріснуло по швах, коли людина, в яку він закоханий до нестями, сказала, що йде на побачення. А жовтий тюльпан все ріс…

Коли Мінхо змушений піти у ґей-клуб зі своїми студентами, для нього це виглядає як сором на все життя. А тепер йому ще й треба отримати номер бармена-натурала.

Шкільне ау в якому Джісон всім серцем ненавидить День святого Валентина, але на те є свої причини. Про те, як все може змінитися за один день, якщо у дію вступає твій краш.