skz

В дитинстві Чоніну розказували легенди про те, що в кінці великих полів, ховаючись за пшеницею, жили істоти, які були точнісінько як люди, з повним спектром емоцій та почуттів, але всі вони розблоковувались лиш після того, як хтось змусить їх посміхнутись, відчути щастя.

Вечірка залишила на них слід, але вони зустрічаються в одному і тому ж університеті. Чи зможуть хлопці знайти спільну мову після страшного випадку в минулому?

«Ми реально зустрілися в потрібному місці і в потрібний час…» - с легкою посмішкою тихо мовив Хьонджин, перебираючи волосся свого коханого, який ось-ось засне.

Мені завжди було боляче від того як я виглядаю

Але в один момент я справді пошкодував що такий жіночний і ідентичний з сестрою…

Життя і сновидіння – сторінки однієї і тієї ж книги.

Якби Вам одного дня сказали, що Вам залишилось жити не більше року, Ви би погодились жити в одному домі із незнайомцем та віддати йому свій останній танець? Ви би наважились віддати йому свій перший та останній поцілунок?