minsung

Джісон протягом декількох місяців успішно ховається від зайвих поглядів, продовжуючи розмальовувати дивними смужками фарб фасад старшої школи. Але чи зможе таке заняття лишитися без належного покарання?

Будинки тихо гаснуть під покровом ночі. Останній час вони обіймають темряву через проблеми з електрикою. Часто в такі дні при свічках Мінхо думає про всяке. Про роботу, яка витрушує його як мішок, про несправедливість у світі за

вікном … І про Джісона.

Мінхо тікає через вікно до свого хлопця Джісона, який влаштував у мотелі романтік із вкраденими квітами. Він кохає його, не зважаючи на різний соціальний статус та життєві цінності. Для нього Джісон - довгоочікуваний ковток свободи та кохання, і бути він хоче тільки з ним.

Колінки кровоточать, незмінно харкають кров’ю, виїдають його негайно, іноді — нагадують, що непомітно можуть вбити. 

Поруч із Мінхо навіть кришталеві коліна напрочуд тихі. Поруч із Мінхо Джісон навіть почувається якимось живим. 

Після іскристого ножа-голки, задухи від власних пальців, від агонії — Хан Джісон нарешті знецінено мертвий.  

Життя і сновидіння – сторінки однієї і тієї ж книги.

Якби Вам одного дня сказали, що Вам залишилось жити не більше року, Ви би погодились жити в одному домі із незнайомцем та віддати йому свій останній танець? Ви би наважились віддати йому свій перший та останній поцілунок?