В обіймах долі

     Дівчина бігла вперед. На тілі пекли свіжі рани. В голові хаос, а перед очима все мутніло. Як би не боліло все, вона бігла далі. 

    Дівчина прокидається. Голова досі паморочиться. Довкола відчувається приємний аромат свіжості. Вона озирнулась і опимітила. що знаходиться на м’якому білому ліжку та вкрита ковдрою того ж кольору. 

    Сонце яскраво світило та немов намагалось проріватись крізь фіранки. Кахо лише повернулась на інший бік. Ліжко було надто м’яким, щоб шукати причини вставати з нього. 

     Хоч Кахо й не до кінця розуміла що саме від неї хочуть, але робила що їй кажуть.

— Осанка у юної леді непогана, — задумливо, але залишаючись суворою, каже Гінка.

     Кахо майже цілий день проводить в компанії Вака: то супровід до кабінету психіатра, то до приватного детектива — Куробане. 

***

    Психіатр барабанив пальцями по столу.

     Для Кахо день знову починався з сеансу у психіатра. Він не спішив прописувати багато ліків, лише спостерігав на дію двох не сильнодіючих препаратів. 

    Кахо вже за звичним розпорядком дня снідала. Вона не дивувалась. що в оточені зранку частіше за все буде Вака-чан та Гінка-сан. 

— Пан Санджьоґахара інколи такий…⟪Вередливий⟫, — буркнула Гінка. 

***

    Кахо умивала обличчя теплою водою. Вона раптово зупинилась, коли у дзеркалі побачила невідому чоловічу тінь. Різко озирнулась — за спиною нікого. 

    Кахо різко схопилась за раковину — щоб не втратити рівновагу. 

***