Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.
Кахо вже за звичним розпорядком дня снідала. Вона не дивувалась. що в оточені зранку частіше за все буде Вака-чан та Гінка-сан.
— Пан Санджьоґахара інколи такий…⟪Вередливий⟫, — буркнула Гінка.
***
Після сніданку Кахо легла на диван та відкрила книгу. Час проведений за читанням. дійсно расслабляет.
— Пану Цубаме, вибачте, що відволікаю, Пан Санджьогахара дав нам завдання проконтролювати, щоб Ви відвідали приватного детектива, – обережно каже Вака.
Кахо відклала книгу і зітхнула.
***
Кахо оглядала кабінет в якому сидів достатньо привітний, але тихий чоловік з темним волоссям та в діловому костюмі коричневого кольору. Їй нічого не врізалось в п’ять крім дивної порцелянової фігурки рудого тигра.
Шібукі Каен пильно дивився на молоду і тендітну дівчину.
— Говорите, що Ви нічого не пам’ятаєте…— почав чоловік.
Кахо спокійно кивнула.
Протягом всієї розмови Каен лише помічав. наскільки незацікавленою й нудьгующою ставала Пані Цубаме.
В двері раптово постукали.
— Увідійть, — Каен стримував рзодратування.
Двері відчинились та з-за них визирнула дівчина з милими рисами обличчя, світлим коричнево-рудим волоссям. Вона оцінюючим поглядом блакитних очей, окинула приміщення і людей, які були там.
— Ой, братик, вибач, я просто з занять прийшла, — зі зніяковілою посмішкою сказала та.
— Братик? — спантеличено питає Кахо. — Шібукі-сан, ви не казали, що у Вас є сестра
Каен зітхнув.
— Шібукі Сумае — моя сестра, вибачте, що потурбувала нашу бесіду, вона ще школярка, — поблажливо мовив детектив. Проте його теплий погляд на Сумае казав значно більше. Дівчина ображено надула губи.
***
— Ва, Кахо-чан, ти така мила! — сказала Катрін, коли міцно обійняла дівчину.
— Я теж рада тебе бачити, Катрін-сан, — тихо з ніжною посмішкою відповіла Кахо.
Катрін майже одразу, схопила Кахо за руку та потягла в певному напрямку.
— Куди ми так поспішаємо? — питає Цубаме, коли помічає, яку швидкість набирає Катрін.
— Ну рукостискання з PrincessStar!! — крикнула пані Кашівагі.
***
Вся церемонія рукостискання наповнена шумом та суцільними хвилюваннями. Кахо озиралась та слухала кожну дрібну розмову, яка доходила до її вух.
⟪Може мені не вистачає співу. Я хочу, щоб мій голос чули так само…Як голоса цих маленьких зірочок?⟫ — задала собі питання Кахо.