Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.
Кахо наспівувала жваву мелодію Відчувала, як серце хоче співати. душа немов танцює під певний ритм.
Невимушені наспівування перетворювались в чуттєвий спів.
Вака завмерла, не могла припинити слухати ніжне сопрано Кахо.
— Це Пані Цубаме співає? — буркнула Гінка. — Наче русалка… — жінка відвела загадковий погляд.
***
Очі Катрін сяяли.
— Кахо-чан, ми підемо, я знаю куди! — загадково каже дівчина.
Катрін притягнула Кахо в занедбану багатоповерхівку. Проте, коли вони спустились в підвал, то наче опинились в іншому світі — яскравому світі підпільної моди.
— Я тебе познайомлю з Міябі-чан, — посміхаючись, каже Катрін.
— А…Добре, — спокійно відповіла Кахо, озиралас та бачила різні фігури, форми, коли геометрія перетиналась з неохайним гранджем.
Перед ними постала висока худорлява дівчина з коротким червоним волоссям.
— Оя, Катрін-чан, — привітно мовила та.
Поряд з Міябі стояв вже знайомий чоловік — Сатору.
— Що за янголятко з тобою, Катрін-чан? — Міябі зацікавлено схилила голову вправо.
— Цубаме Кахо, — Катрін підморгнула та вказала руками на дівчину.
— Так…Катрін-чан, сказала, що ви можете допомогти мені стати співачкою, — спокійно мовила Кахо та ніжно посміхнулась.
— Я? — Міябі спантеличилась.
— Співачкою? — Сатору здивовано дивився на дівчину. Він оглядав кожен сантиметр, який бачив перед собою
Кахо кивнула.
— Ну якщо твої навички не закінчуються на милому обличчі, то я тобі допоможу, Леді, — з неприхованим скепсисом сказав Сатору.
— Ой, та ну тобі, Сатору-кун! — обурилась Катрін. — Ти повинен допомогти мой подрузі. Бо вона моя подруга і бо ти… — Катрін притулилась ближче і щось прошепотіла Сатору.
— Ось так його і куплять, — Міябі розвела руками.
— Мені не потрібні гроші від Санджьоґахари, — Сатору ще більш скептично подивився в сторону Кахо.
— А заради нашої дружби. Я впевнена Кахо-чан тебе не розчарує! — наполягала Катрін.
Кахо мовчки спостерігала за цим діалогом.
— Ладно, я знайду хвилинку і оцінюю навички цієї Леді… — Сатору втомлено зітхнув.
***
Вечеря проходила в звичайно ритмі. Ватарі примудрявся сидіти за ноутбуком й там.
— Ватарі-сан, — почала Кахо та чекали, коли він хоч трохи підніме погляд на неї. Як тільки він припинив стукати пальцями по клавіатурі продовжила:
— Ви не проти, якщо я спробую співати на сцені? — запитала Кахо.
Ватарі підняв погляд на дівчину та поправив окуляри.
— З економічної точки зору і репутаційної — я проти. — холодно відповів чоловік.
— Но…
— Ніяких ⟪Но⟫ в моєму домі
Кахо не стала доїдати страву, піднялась зі столу, стисла тендітні кулаки і вийшла з їдальні. Почулось гічне захлопування дверима.
⟪Я гадав, вона більш слухняна⟫, — Ватарі знизав плечима.
Вака зажурилась і з тугою зітхнула.
— Не в моїй компетенції Вас критикувати, але видно, що ви не чули і секунди співу своєї ⟪Нареченої⟫, — не прхиовуючи осуду мовила Гінка.
Ватарі підняв не лише погляд а брів. Вираз його обличчя немов так й говорив: ⟪Ти зараз посміла мене засуджувати в моєму домі?⟫
— Мовчу. Мовчу. Пан Санджьоґахара. — жінка розвела руками та повернулась до виконання своїх задач.
Чоловік стиснув губи від гніву, який маленькою іскрою зародився в серці.