Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.
Дівчина прокидається. Голова досі паморочиться. Довкола відчувається приємний аромат свіжості. Вона озирнулась і опимітила. що знаходиться на м’якому білому ліжку та вкрита ковдрою того ж кольору.
— Ва-а-а, Пані, Ви прокинулись? — ніжно каже дівчина з жовтими очима та темно рожевим волоссям, підстриженим під каре. У неї були цікаві білі сережки-підвіски, які нагадували м’які кулі.
Вона раптово побіглад о входу і крикнула:
— Пане Санджьоґахара, красуня прокинулась!
⟪Красуня?⟫ — здивовано подумала дівчина.
— Боже, почекала би, — зітхнула жінка похилого віку. Її волосся вже посивіло і було зібрано в обережний пучок, деякі прядки були особливо світлими світлішими. — Молода Пані. як Вас звати?
Жінка нахилилась і турботливо спитала дівчину.
Вона розгубилась і озирнулась.
— Я не знаю…
Жінка похитала головою, коли почула відповідь.
— Накаяма Гінка, — головна покоївка в апартаментах Пана Санджьоґахари, каже жінка і трохи вклонилась. — А побігла Кіріса Вака
— Приємно познайомитись, — каже дівчина.
Вака приходить з чоловіком з чорним волоссям, ідеально обережно укладене, темними очима він оглядає дівчину яка прокинулась.
— Пане Санджьоґахара, вона каже, що не пам’ятає як її звати, — каже жінка, але дає легкого підзатильника Ваке.
— Ай, за що? — обурилась Кіріса і приклала руки до місця удару.
— Веди себе пристойно, юний господин багато працює, — суворо каже жінка.
— Кажете не пам’ятаєте,як Вас звати? — холодно але обережно питає чоловік.
Дівчина питає і уважно дивиться на нього.
— Не пам’ятаєте, що сталося того вечора?
Дівчина заплющила очі, немов навіть боялась згадувати.
Чоловік зітхнув.
— Добре, я Сенджьоґахара Ватарі,власник цього будинку, — спокійно говорить чоловік. — Не обіцяю повноцінної допомоги, але якийсь час можеш знаходитись тут. головне правило — це не заважати мені працювати
Дівчина слухняно кивнула.
— Гінка, прошу, потурбуйтесь. щоб наш раптовий гість почував себе комфортно, — сказав він і вийшов з кімнати.
***
Ватарі повернувся додому знявши взуття, його піджак допомогла зняти Вака. Він спокійно пройшов, забуваючи, що в домі ще хтось крім покоївок та нього.
— Доброго вечора, Пане, — каже Гінка спокійно вклонилась.
— Доброго, — байдуже промовив Ватарі та сіл за стілець в кімнаті для прийому їжі.
— Ватарі-сан, дозволите? — обережно питає незнайомка.
Ватарі уважно подивився втомленим поглядом на струнку фігуру, яка увійшла в кімнату в темній сукні з довгим рукавом. Її сіре сріблясте волосся падало на плечі, але виділявся невеликий блакитний бантик.
Ватарі кивнув.
Дівчина зайшла та сіла за сидіння з іншого кінця довгого столу та уважно і ніжно подивилась на чоловіка.
— Ви згадали щось про себе? — холодно питає Ватарі.
Дівчина покрутила головою в знак заперечення.
Ватарі зітхнув.
— Зовсім нічого? — знову спитав.
— Ну…Мені здається, я раніше любила співати… Читати, теплу погоду, — задумливо каже вона. Щось було в голосі заспокійливе, що змусило Ватарі прикрити очі.
⟪Мда…Допомагати абсолютно випадковій дівчині — це проблема для оточення. Прийдеться їй якийсь час погуляти для мене як супровід. І до мене буде менше питань від партнерів і вона може щось згадає. Тримати цю жінку не стану.⟫
— Ка…Ка… — задумливо протягнула вона. Ніжний голос відволік від роздумів.
Ватарі дістав невелику дорожню книгу та його погляд напружено бігав по рядкам.
— Цубаме Кахо… Ти буде Пані Кахо, — сухо каже Ватарі.
— Добре, дякую, — слухняно відповіла вона та кивнула.
⟪За що вона дякує?⟫ — чоловік втомлено зробив ковток зеленого чаю.
— У Вас Пані Цубаме є два шляхи: грати наречену або бути новою покоївкою, проте я не відмовляюсь від умов допомогти Вам згадати достатньо, щоб стати самостійною
Кахо похитала головою.
— Ватарі-сан, а що ви порадите? — з посмішкою питає вона.
Ватарі здивовано підняв одну брів.
— Нареченої, — відповідає Кахо. — Тільки я Вас не розумію, Ватарі-сан
Її раптові слова спантеличили чоловіка.
— Що Ви маєте на увазі?
Але питання Санджьоґахари Цубаме так і не відповіла.