Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.
Сонце яскраво світило та немов намагалось проріватись крізь фіранки. Кахо лише повернулась на інший бік. Ліжко було надто м’яким, щоб шукати причини вставати з нього.
— Пані Кахо, прокидайтесь! — прозвучав бадьорий голос Ваки, яка відкрила фіранки одним простим рухом двох рук.
— М-м-м-м, — дівчина поморщила нос та повернулась обличчям до подушки.
— І думаю, Пану не подобається, що ви, як спляча красуня проспали весь день, — турботливо каже Вака і торкається плеча.
Кахо зітхає і повільно піднімається, сівши на ліжко.
— Тут дуже м’яко та комфортно
Вака яскраво посміхнулась після слів Кахо.
***
Кахо повільно їла та читала розклад Ватарі.
⟪Він вже на роботі. Більш того, ранок він почав раніше ніж я…Цікаво…Цікаво, як йому не нудно⟫, — задумалась Кахо і зробила ковток пряного ягідного чаю.
Поснідавши, Кахо пішла у вітальню, де її вже чекала Гінка. Поважна покоївка чекала, коли дівчина сяде.
— І так, поки ви тимчасова наречена молодого Пана Санджьоґахари, Вам необхідно ознайомитись з правилами публічної і не публічної поведінки, — доволі холодно сказала покоївка.
Кахо кивнула.
⟪Гадки не маю, що це за правила, але вже звучить нудно⟫, — подумала дівчина і лише вдавала, що уважно слухає.
***
Кахо спокійно розглядала себе в новій сукні в дзеркалі. Вона згадувала, як Вака радісно зайшла з картою та словами: ⟪Пан, сказав одягти Вас в найкращий одяг!⟫
— Вака-чан, – як думаєш, ця сукня гарна? — спокійно питає Кахо.
Вака жваво закивала головою.
Кахо іншої відповіді від молодої покоївки й не очікувала. З таким ⟪Співрозмовником⟫ шопінг минав дуже швидко.
Цубаме сіла один із стільчиків і протягнула молочний коктейль до Ваки.
— Краще перепочинь…Тут багато сумок одягу, я гадаю вони важкі… — розмірковуючи каже Кахо.
Вака відклала пакети і з радісною посмішкою прийняла напій, почавши пити.
— До речі, Пані Кахо, ви чимось схожі на мою сестру…Своєю витонченою манерою, загадковістю…Прямо принцеса, — раптово говорить Вака та робить ковток напою через трубочку.
— Твоя сестра? — задумливо перепитає Кахо. — Як її звали?
Вака здивовано подивилась на Цубаме, не очікуючи зацікавленості. Молода покоївка сіла поряд.
— Знаєте, вона була з темним волоссям, з подібною світлою, майже порцеляновою шкірою, за нею я почувалась завжди в безпеці, — ніжно каже Вака.
— А як її звали? — спокійно повторює Кахо.
— Шеріс, — Вака підморгнула та зробила останні ковтки коктейлю з гучними звуками від трубочки.
— Миле ім’я, — спокійно каже Кахо, про щось задумавшись. — А що сталось з Шеріс?
Вака завмерла і подивилась і інший бік.
— Я не знаю…Навіть поліцейські не знаю….Але вона зараз в кращому світі… — тихо відповіла Вака.
⟪Це звучить сумно⟫, — Кахо уважно подивилась на молоду покоївку, після чого піднялась з стільця.
— Пані? пора йти?
Кахо кивнула.
⟪Я зара розпитувати не стану. Але…Але мені просто цікаво…Що ж сталось?⟫ — Цубаме всю дорогу зацікавлено і пильно дивилась на Ваку.
***
Минуло кілька днів, як Ватарі спокійно працював, і майже забував, що в домі крім нього та покоївок є загадкова дівчина з амнезією. Проте не цього вечора.
За великим столом Кахо знову вечеряла з ⟪Нареченим⟫
— Цубаме, готуйтесь до днів роботи з психіатром та допомагати детективу знайти правду про Вас, — спокійно сказав Ватарі та поправив окуляри.
— Дякую, — спокійно відповіла Кахо та ніжно посміхнулась. — Тільки…Тільки…Перепрошую, навіщо Ви мені допомагаєте? — відвела погляд, відчуваючи. що це обурить чоловіка.
Ватарі не сказав жодного слова і продовжив вечеряти.
— Обирайте сукню, треба буде відвідати один з вечорів, де моя партнери по бізнесу та загалом багато людей, перед якими не хотілось би втратити обличчя, — сухо каже чоловік і продовжує вечеряти.
Кахо завмерла та здивовано подивилась на Ватарі. Їй здавалось, що так й не розуміла: що очікує цей чоловік?