Паша

Дерева і відкриті двері це зивчайно класно але що якщо подивитись на це з іншої сторони?

Історія, яка збереже загальне розуміння героїв як особистості але додасть кінця на який ми заслуговуємо.

Коли Софія вперше каже цю правду вголос - жалюгідну до сміху, болючу до найглибших шарів шкіри, нетипово-боязну і від того ще більш незручну, Паші здається, що всередині у нього щось з тріском надламується.

Це звичайна історія від ворогів до коханих, яка заворушить ваше серце!)

Я дещо розчарована кінцем серіалу, тому я тут. Не впевнена, що це буде повноцінний фанфік, просто якісь невеликі замальовочки про подальше життя героїв.