Танець на моїй могилі.
- Забороняю перекладати роботу російською
- Забороняю розміщувати роботу на рос.ресурсах
Хто ж знав що звичайний вечір та запрошення директора так змінить їхнє життя?
Тут починає грати мелодія повільного танцю «Хочеш..?»
Герой Пітьми, Власник винокурні «Світанок»
Хто ж знав що звичайний вечір та запрошення директора так змінить їхнє життя?
Тут починає грати мелодія повільного танцю «Хочеш..?»
Кая обожнював яскраву повню та її срібне світло, що освітлює вулиці вночі, обожнював те, як це світло лягає на густе червоне волосся. Хоча інколи інстинкти кричали про необхідність темряви, в якій можна сховатись, але чи варто ховатись від Опівнічного Героя?
Своїй фантазії
Відлуплений син відомого викладача, що пізніше виявляється класним керівником нашого головного героя, закохується в нашого Етера та всіма силами хоче це заперечити.
Що саме послужило каталізатором низки трагічних, драматичних та навіть романтичних подій між одинадцятикласниками? Можливо, ним став новенький у школі. А що ж стало причинами? Неправильно підібрані слова, необдумані дії? Що змусило увійти в зазнаки програшний бій?
моїм улюбленцям
Кайа ходить до бібліотеки кожний раз, щоб хоч трошки послабити моральний тягар на своїх плечах, але наскільки уважно слухає його Ліза?
Коли одного пізнього вечора Ділюк знаходить на ґанку «Котячого хвоста» безпритульну кішку, яка плаче, він бере справу в свої руки.
Історія написана по мотивах гри «Ґеншин» із запозиченням існуючого канону надзвичайних сил та прообразів персонажів. Альтернативна історія про заклад спеціального призначення — такий собі «прихисток для поодиноких кілерів». Тепер вони мають навчитися працювати в команді та покладатися на інших.
Коли випадок забрав у нього ще одну дорогу людину, Ділюк кинув усе: будинок, спадщину, принципи. Головною метою стала помста, а за іронією долі, Фатуї — єдині, хто може допомогти її досягти.
Думки Ділюка лишаються для багатьох за щільною, їдкою завісою, подібною сірому диму. Це лише коротка мить, коли вона ледь-ледь розчиняється.
— Не забувай, що це і мій дім теж. Я вельми впевнений, що поїздка додому під час фестивалю — досить розповсюджений звичай, притаманний усім культурам Тейвату.