Академія сили

-          Що ж, перший день не такий і поганий?

Багрянець повільно розпливається на світлій стіні, певно надовго забиваючись у зашпакльовані шви між плиткою. М’яка туша важкого тіла гупає на підлогу, залишаючи розводи слабкими руками.

Сказати відверто, цього разу синоптики не збрехали. Мокра завіса потрималася декілька годин, а потім вщухла. Хтось таки зірвав з неба це простирадло сірості, наставивши поміж хмар яскравих крапок зірок, що вже запалили свої вечірні вогні.

Що може бути гірше за необхідність прокидатися рано вранці? Правильно, прокидатися, щоб пертися на дурнуваті заняття. В такі хвилини Кайя думав особливо активно, що можна утнути, аби тільки відкараскатися від усього.

Дорога до аудиторій займала близько двадцяти хвилин, якщо рахувати накинуте коло до буфету і невеликі черги млявих студентів. Дивно, але зранку ніхто не поспішав поснідати, особливо перед заняттями.

Кров гриміла у скронях. Лік довгих кишок коридорів був безнадійно втраченим, як і тих, хто траплявся на шляху. Кайя ще раз озирнувся, щоби переконатися у тому, що його супроводжують тільки розлючені погляди студентів.

Валятися просто неба під холодним потопом було дурнею, тому Кайя вже наперед знав, що завтра тягатиме весь день шмарклі. Діватися було нікуди, та і змінної одежі під рукою не було. А наново носити чужий верхній одяг поверх всієї цієї багнюки було, як мінімум, незручно.

Ще деякий час люди стовбичили серед проходу, тихо перешіптувалися та раз по раз підходили, з удаваною турботою складаючи руки на плече Томи. Та тільки за усміхненими відмовками, плечі його опускалися нижче від кожного доторку, ніби він лишався непомітним тягарем. Альберіх мовчав.

Варто сказати, що нове знання маленької великої таємниці ніскілечки не заважало Кайї жити звичним життям. Чи то звичка, випрацювана роками, чи звичайна мудрість і безсилля щось рознюхати. Що б там не було, але сидів він рівно на дупці, не сунучи носа туди, куди не просять. Принаймні зараз.

Люди дуже легко перетворюються на м’ясо. І часто, у цьому навіть немає їх провини. Просто так склалося, що ось ти ще життєрадісний мішечок з тельбухами, сунеш свою тушу на ненависну роботу, а ось ти валяєшся на землі під акомпанемент сигналів автівок.

-        Пташенятко нове припурхало, ви гляньте!