літаючий хлопець
- Забороняю перекладати роботу російською
- Забороняю розміщувати роботу на рос.ресурсах
здавалося звичайна ніч в клубі після тяжкого дня роботи
здавалося звичайна ніч в клубі після тяжкого дня роботи
Історія написана по мотивах гри «Ґеншин» із запозиченням існуючого канону надзвичайних сил та прообразів персонажів. Альтернативна історія про заклад спеціального призначення — такий собі «прихисток для поодиноких кілерів». Тепер вони мають навчитися працювати в команді та покладатися на інших.
Коли ти живеш вже тисячі років життя стає схожим на нескінченний потік сірих подій. Але лишень одна зустріч може перевернути весь твій світ з ніг на голову так, що ти ніколи не зможеш бачити його інакшим.
Такі набридлі стіни, набридлі звички, набридлі думки… Сяо втомився від цього всього, тож в один із чергових теплих вечорів пішов прогулятися до нудоти знайомим районом, знаючи, що нікому ніколи потрібним не був. Та хто ж знав, що один легенький вітерець так все змінить тієї ночі?
Венті. Він прекрасний і я його дуже люблю просто
Коли під час одного із привалів по дорозі до Мондштадту Паймон тикає своїм вказівним пальчиком в живіт Ітера і запитує, чому він носить настільки відкритий одяг, хлопець лише сміється і знизує плечима. А що він може сказати? Вже тисячі років він подорожує у ньому і просто-напросто звик.
Повернення в Мондштадт мав бути часом відпочинку для Люмін, після того всього що вона зробила для інших націй. Але нічого в її житті ніколи не йшло так, як вона це собі запланувала.
Аякс обожнював розповіді батька про легендарних героїв. Міцно стискаючи вудку в руках, він із захопленням слухав і намагався не пропустити жодної деталі про їх небезпечні подвиги.
— Тебе щось турбує? - питає хлопець.
— Ні, нічого такого, - шепотить Сяо та відвертається. Прикриває повіки й спостерігає за заходом. - Сьогодні тихо.
Сяо знову й знову приходить до моря. Безкрайнього моря. Та він його боїться, залишаючись поодаль.
– Дозволь мені врятувати тебе, – чужі слова торкаються чогось, що було давно поховано під товщею води.
сяовенам і всім всім хто читає
Буденність вбиває. Вбиває настільки, що не дає дихати.
Але чомусь різько почулось полегшення, ніби хтось або щось розвіяло цю «смертельну» буденність..
І якийсь шкед в шортах врізався, кращих подій не придумаєш.