Ділюк Раґнвіндр

Думки Ділюка лишаються для багатьох за щільною, їдкою завісою, подібною сірому диму. Це лише коротка мить, коли вона ледь-ледь розчиняється.

— Не забувай, що це і мій дім теж. Я вельми впевнений, що поїздка додому під час фестивалю — досить розповсюджений звичай, притаманний усім культурам Тейвату.

Сонце, кава та кохана людина під боком

Ділюк, здається, смертельно закохався в той момент, коли рука Каї заправила йому волосся за вухо.

Трішки про найкрасивіше на світі ім’я.

Це вже кохання, коли дивишся на нього - і в грудях тепло? Коли торкаєшся ледь-ледь, кінчиками пальців і відводиш погляд, ніби не було, не боліло під ребрами. Гостре, невимовне.
Це вже кохання?

Ділюк задумливо крутить сигарету в руках, поки Кая підправляє рукави білосніжної сорочки. Запах м’ятної жуйки та чоловічих парфумів перемішувались з нічним повітрям, котре потрапляло в приміщення через відкриті вікна.
- Чому задумався?

Безвихідь – прекрасне слово, аби описати почуття Каї. Самотність? Теж непогане слово. Ненависть? Так, воно. Але до кого? Невже до архонтів, котрі знищували Кхаенрі’ах? Чи, може, до богів, котрі відігравали ключову роль в цьому?

Це звичайний похід в гості по роботі , або може станеться те чого він неочікував?

Повернення в Мондштадт мав бути часом відпочинку для Люмін, після того всього що вона зробила для інших націй. Але нічого в її житті ніколи не йшло так, як вона це собі запланувала.