Одна необережна помилка, випадковий прояв неповаги чи навіть маленька неуважність, і талановита та перспективна відьма втрачає усі свої сили, і перетворюється на звичайну покоївку у величному палаці Одіна в Асґарді. А боги ставляться до смертних не надто відкрито. Особливо, коли ти відбуваєш там покарання. Немає з ким поговорити, деякі жителі замку навмисно додають тобі роботи. А потім ще й «підвищують» до головної прибиральниці покоїв молодшого сина Всеотця, в кого не наважується надто довго затримуватись ніхто з прислуги.
У світі, де не надто вірили в магію, потойбічні чи паралельні виміри, втрачали довіру у вищі сили, я завжди щось відчувала. Трохи більше бачила, трохи більше вміла. Я не була кращою. Я була іншою. І точно не самотньою.