Вагітність

Я давно знала що ми,  не одні у цьому Всесвіті

Невеличкі замальовки буденного та інтимного життя 
улюблених героїв. Кожна героїня має свою особливість, 
яка геть не заважає їй бути коханою та щасливою. 
Ці історії про дещо особливу ОЖП та сміливого шинобі, 
сповнені теплом і не заберуть у Вас багато часу...

Пройшло вже багато часу з тієї битви не на життя, а на смерть. Вже тоді ми зрозуміли, що маємо це зробити: я з Сульфусом пройдемо шлях Метоморфоз, чого б це нам не коштувало. Заради нашого кохання. Заради нас.

Робота написана за темою №1 «Крейда» на челендж Червопис 2022

Коли у їхнє місто приходить війна - страшна, безжалісна, на сталевих павучих лапах ворожих машин, Леся тікає. Тікає, бо не одна - друзі довірили їй сина.
Вони просто зобов’язані вижити.

Ох, як же йому подобаються ці пальці за шкіряними пальчатками.

ілюстроване.

Що, якби герої ЗВ були жителями українського райцентру?

Написала це в 2009 році під враженням від новелізації «Помсти ситхів», написаної Метью Стовером, – після неї було настільки паскудно на душі, що захотілося хоч якось підняти собі настрій. 

У всіх наречені як наречені, а в Харіла вагітне чудо з відьмою в посаг.

Знаєш, ніколи не любила порівняння життя людей із творами мистецтва. Надлишкова романтизація книжкових тропів чи сцен із фільмів - мені це просто огидно.

Далеке майбутнє людства, де космічний простір вже підкорений і внеземні розумні цивілізації живуть поруч зі звичайними людьми, від цього кращим не стає. Мірайн - донька збіднілого дворянина, відлюдкувата дівчина, зазнавшая в дитинстві психологічної травми.

Скільки б бажання допомогти, заспокоїти, захистити, не було, він лиш лицар з не великого графства. В його руках було лише право бути щитом принца без вух, рота чи власної голови.