Передбачувана смерть персонажа

Дехто згадує травматичні події з сміхом, дехто з сумом, а я згадую зі спокоєм. І так відбувається лише через те, що я вже дуже погано пам’ятаю, що саме відчувала в той момент мого життя. Момент, який став ключовим в моєму житті, і який я б хотіла забути назавжди.

Троє незнайомців, які випадково опинилися у Ріверсайді, стикаються з несподіваним апокаліпсисом, що раптово змінює їхнє життя. Вони вирішують залишитися у місті, яке спершу здавалося їм звичним, але незабаром перетворюється на справжнє випробування.

Ханахакі — це вигадана хвороба, яку часто зустрічають у японській літературі та медіа, особливо в манзі та аніме. Ханахакі (花吐き病) дослівно перекладається як "хвороба, що викликає блювоту квітами". Ця хвороба виникає, коли людина відчуває нерозділене кохання.

Сьогодні в її руках візок для підносів із їжею, її самої і всього, що може стосуватися банкетів, свят і весіль. Як-от цього.

А працюють офіціантом на виїзному весіллі, коли помічають як Б, наречені, намагаються втекти.

Трагічна історія нерозділеного кохання Снейпа до Лілі.  Юнак все своє життя беріг ці примарні почуття у своїй душі, але так і не зміг забути рудоволосу красуню зі свого минулого.  Дівчина  померла, але його кохання продовжує жити.

Наруто Узумакі кинутий син, якого забрав під своє крило Мадара Учіха.

Моє тіло пам’ятає кожен невагомий дотик твоїх ніжних рук, 

А твій погляд, наповнений коханням, назавжди закарбувався у моїй пам’яті

Все було, як було. Все, що мало трапитися, трапилося. Та була одна деталь, майстерно прихована між рядками — прихована від очей, а отже, прихована від серця.

Деталь, яка нічого не змінила у подіях 1980 -1998 років.

Але яка водночас змінила все.

Капкейки лиш дають завдають сильнішого болю, не зважаючи на те що вони просто стоять на столі біля холодної чашки кави гострий біль всеодно розриває легені 

Всі говорять про війну. Батьки на кухні, однокласники поміж уроками, відеоблогери в мережі. Хочеться заритись в плед й ніби мале ведмежа засопіти в сплячці. Сказати, контраргументом, як ті дітлахи з двору - Я в домікє! Але чи сон завжди приносить спокій?