Щоденники

Життя. Зародження кохання. Довіра та любов

До психіатричної лікарні привозять нового пацієнта. Син головного лікаря - Микита, не знає куди йому поступати після одинадцятого класу, трохи натягнуті відносини з батьком, через те що останній не хоте розповідати про його матір, він зацікавлюється цим новим пацієнтом.

зі старого щоденника на барахолці випадає пошарпана фотографія із підписом «париж, зима 1935. на згадку близькому другові». тільки ось, перегорнувши, джухо впізнає на ній себе.

Одного бентежного  ранку, мені наснилася ти. Я прокинулася о шостій годині щоб написати, що я тебе кохаю.

Півтора року пройшло, і ось. Я знову там. Я знову проходжу свій циклічний шлях: «бажання бути з тобою».

Думки. Саме думки роблять людину живою. Якщо є думки, то є надія, а коли є надія — смерті ніби не існує.

Щоденник точно не може належати Мелфою. Коричнева (здебільшого) обкладинка настільки потерта, що місцями відходить клаптями. Гаррі ковтає, помічаючи плями, що нагадують відбитки від пальців у джемі, і думає, що це зовсім не аристократично. Пару сторінок спочатку і справді злиплися.

Збільшення дистанції за останні місяці була доволі великою. Сумую, янголятко.

Допоки за вікном іде дощ, Едвард Тіч згадує крейдові острови.

Або ж: твір за мотивами Червопису2022