- Забороняю перекладати роботу російською
- Забороняю розміщувати роботу на рос.ресурсах
Збільшення дистанції за останні місяці була доволі великою. Сумую, янголятко.
- Знайомі?
На дворі було весна минулого року. Ліцей організував поїздку до табору, тож я і поїхала. Було прохолодно, але сніг не лежав. Я чекаю на заселення. Тут підходиш ти, моє майбутнє счастя.
Ти перепитала чи правильно пам’ятаєш моє ім’я. Я тоді була в ступорі. Не хотіла бути грубою. Але навіть напруживши пам’ять, не могла тебе згадати. Відшуткуєшся, що ми разом на чирлідинг ходемо. Стало прикро що не розмовляли так близько. Максимум парою словечок перемовились, і все. Нарешті викликають мене. Ми ще не раз тоді зустрінемось у таборі. На сієсті починаємо лежати разом. Увесь табір починає наш шиперити. Прозвали дружинами. Так і повели. Пам’ятаєш? Ми тоді ще їх «вбити» планували.
Одного разу на тихому часі, вирішили разом полежати. Знаходитись не в своїй кімнаті не дуже дозволяли, але якщо бути тихим, можна. Тоді просто мене вирубило. Так і проспали полуденик. А інший з таких разів ти мене цьомнула. Так в незначай. Тоді я теж вирішила підграти, і цьомнула у відповідь. На щастя, інших людей не було, бо мені б було соромно. Ми авжеж не робили нічого такого, але губи то є моя інтимна зона. Навіть у щоку я не всіх цьомаю. А тут ми лежали. І в фіналі все обличчя в обох було в поцілунках. Приємно… Досі полюбляю як ми так іноді робимо. Хоча… В один з разів ти потрапила на губи. Ой-йой, я досі в шоці як я тоді не згоріла від цього. Майже увесь вечір провела в шоці перетравлювачи цю ситуацію. Змішані відчуття. З одного боку хочу ще, а з іншого ніяково. Так швидко… Для мене це дуже висока планка. Дівчата з кімнати питали що таке, але внятно я не могла відповісти.
На дорогу назад ми сіли разом. Ти заснула на мені, але я просто намагалась тебе не розбудити не в потрібний момент. Ти так солодко спала, що хотілося так знаходитись вічність. Це як котик на колінах. Коли вже почали приїжджати,тоді я просто цьомнула тебе у щічку.
Не пам’ятаю коли ми обміняли номера, але на уроках ти мені написала (слава богу була дистантійка). Так і почалося наше листування. Ти могла мене позвати на чай, але через тоді велику відстань, я не могла до тебе приїхати. Перше сумування. Чортов карантин. Коли він закінчився, почались тренування, потім все разом. Бігання на перервах щоб натрапити на тебе. Іноді ти курила в туалеті, але мені було все одно. Точніше, я не дуже полюбляю коли хтось курить, але це не та ситуація де я б сперечалачь-б. Незлічні карантини. Листування.
24 лютого. Паніки в мене не було але ви виїхали. Коли ти не виходила на зв’язок, то я переживала так сильно. Ти б знала моє щастя коли ти нарешті подзвонила. Ви тоді поїхали тіки у Карпати. Збільшення відстані. Кінець навчального року. Ти приїхала на тиждень, а в мене була праця в ліцеї, тож знову не провела достатньо часу. Через місяць ви знов ненадовго приїхали. Відвела тебе до нас у гості. Не те що я хотіла, але могло бути гірше. Знов поїздка в тебе. Тепер ти в Уелсі. Знову збільшення відстані. Всі щасливі моменти з тобою не змогла б назвати але, нещодавно і дізналась, що я в тебе «улюблена дружина». Мило, янголя моє. Сумую.
Твоя киця.