Сиблінги

Реґулусу було всього лише сімнадцять, коли він пішов з життя скоротивши собі віку.

Коли до кімнати входила медсестра, він чув кожен її крок, кожен її вдих і порух. Чув, як шелестить тканина її довгого светра, як хлюпає антисептик, котрий вона лиє на й так стерильні одноразові ґумові рукавички.
Кроків Марти, своєї сестри, він не чув ніколи.

Розповідь про трьох літніх людей, які ховаються від обстрілів у темному вогкому підвалі. Про те, як у моторошні часи вони знаходять промінець надії. Про те, як вони вірять у перемогу. І про котика.

Вілл повернувся у Гокінс. Разом з Джонатаном вони вирушили до свого старого будинку. І от тоді Вілл згадав, що поховав на подвір’ї не лише вірного пса, а й дещо більше — своє дитинство.

Клаус страждає через привидів та ніяк не може опанувати свої здібності. Він не може заснути й боїться, що привиди знову прийдуть до нього…

Клаус майже ніколи не готує й не замовляє їжу на одного. Він не забуває про давно мертвого брата, без якого зовсім втопиться у самотності та проблемах.

Коли Макс загубилась, єдиним, кому вона змогла зателефонувати, виявився її зведений брат.