cім'я

Сім’я – родина

            З певних етичних міркувань я не стану називати прізвищ та імен, але поділюся з вами історією про одного мого друга.

            В когось друг бариста, в когось фотограф, є навіть друзі ультраліві та ультраправі, а бувають і справжні бандюки,

            а ось в мене друг – принц, так, людина королівської крові.

            Я свою групу крові постійно забуваю, то попросила медсестру у лікарні бахнути мені в паспорт штамп, де вся інформація,

            так, я достатньо доросла, що в мене паспорт – книжечкою, я після знайомства з тим принцем кажу, що в мене паспорт по-королівські.

            Бо в нього теж книжечкою, бо в нього навіть та ж сама проблема, що в мене, стоїть штамп, і там так і написано: «група крові – королівська».

            Познайомились ми з ним випадково, він під’їхав до мене на білому коні, запитав, чи не його я чекаю, я ж чесно сказала,

            що ні, я чекаю свою дівчину. Слово за слово в нас зав’язалась бесіда, я одразу зрозуміла, що він справжній принц,

            бо він після своєї невдачі надто старанно почав вдавати, що він просто гоняє понти і звичайний студент місцевого політеху.

            Основний час ми з ним спілкувались в інсті, він виявився розумним, прикольним і насправді геть не зацікавленим у стосунках.

            Я була в нього в гостях, в його розкішнім палаці, чесно – боялась йти, як і до всякого чоловіка,

            але в листуванні ми були набагато ближче один до одного, ніж в житті.

            Я поясню: ми спочатку пили ловаре з якихось дорогущих чашок, і його стіл в світлій залі такий величезний,

            що «випадково» не потрогаєш навіть ніжку меблів, не те, що людини.

            Я напружилась, коли він запропонував пересісти на диван, але диван виявився теж величезним, коротше особистий простір –

це по-справжньому королівська розкіш, я так скажу.

Я це відчула, і аж не по собі стало, я ж людина проста, ну, там, покататися в маршрутці, що як банка шпрот,

і по щільності наповнення, і по запаху, вузькі коридори лікарень, лінійки в університетах і всяке таке, ви зрозуміли.

Того для комфорту, як він водив мене своїм палацем, я взяла його під руку: він не дуже зрозумів, що то я таке демонструю,

але питань не ставив і слухняно йшов поряд. Принци сильно пахнуть якимось добрим милом та класним одеколоном,

на моєму світшоті і досі, напевно, є його запах, іноді загоняюсь, а чи не лишився мій запах так само у принца?

Чоловіки люблять казати, як смачно від жінки пахне, а той – мовчав, я думаю, він не дозволив собі мене «занюшити»,

а може я для нього була невимовно смердюча.

Я була в захваті від його коридорів: там було так багато портретів членів його королівської сім’ї, і кожен з них – шедевр!

Я маю спеціальну освіту, але я в розпачі і точно сказати не можу: чи то художники настільки талановиті, чи все вирішує бездоганна краса

його родини. Він і сам – красивий-красивий, я стільки вогників на його сторіс кидала, що у блекаут можна освітити

навіть найтемніші куточки країни.

Я звісно поділилася з ним своїм захватом від всього цього, але він відреагував досить… Досить байдужо?

Тоді він і сказав те, чим я і хочу поділитися: він сказав, що, хоч це і талановито, гарно, справжня краса в іншому,

він бачить справжню красу своєї сім’ї в зовсім іншому. Зараз він один: його родина у від’їзді, в іншій резиденції, він звісно сумує,

і подолати цей сум допомагають йому аж ніяк не ці помпезні й пафосні портрети.

Він показав мені старі-старі родинні альбоми, в яких так по-простому наклацані знімки, може й геть не звичайними плівковими фотіками,

але тим не менш. Не скажу, що мене вразило його одкровення, але шляхом додому я думала й думала.

Немає в моєї родини, як і в мільйонів інших, шедевральних портретів у коридорах родинних маєтків, але такі ж самі,

часом незграбні й кумедні знімки в старих альбомах – це є.

Нікому незрозумілі, але справжні-справжні: я дивилась ті фото моєї сім’ї. В них дійсно чаїлось набагато більше мистецтво,

глибока і щира така простота. Я принцеві дякувала: як добре, що знаю його, він слав мені смайлики

і запрошував в гості ще. Може, зіграємо в гольф.