Повернутись до головної сторінки фанфіку: ти краще за мене знаєш назву цієї збірки

Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.

Повний текст

            Мертві оси безжальних митей сідають на нас: зупиняються фабрики і заводи, та дихати важче, повітря сіре від диму з невідомих причин.

            Скінчиться рік – зима триватиме ще два місяці, як можна казати «всього», якщо це, по правді, невимовно довго?

            Присмак металу у грудях відчувається крізь хрустку тонку шкіру, себто – просто людську, просто – нашу і рідну.

Переплавлений січень, лютий чавун.

 

Коти обирають лічильники замість бетонного підвіконня – чекають повернення хазяїв, змахи пухнастих лапок, спіймати осу,

поки ніхто не здатен завадити.

Вивчили мову пташок, але вони змовкли: на вулиці не говорять, через скло – не чують, шекспірівські монологи

замість тарантінівських діалогів.

Шкала безжальності миті співпадає з вуличним термометром. Дивишся й думаєш: може, все ж зламався?

 

Я боюся закінчення року: востаннє таке було у мої вісім років, стало так страшно, що рік зараз зміниться, я, здається, навіть його спинив.

Маленьке сховище зі старими вікнами, з тими самими, де повна рама мертвих ос, бджіл та жирнючих мух.

Помити б. Бо нічого не видно: є сніг цієї зими? Має бути, вірніше – краще б йому все ж бути, адже

якщо немає снігу, якому танути – танути починаємо ми.

    Поскаржитись
    Ставлення автора до критики: Позитивне